Треба ж щось їсти, – чернігівці про городництво (Відео)

Весна – це час кохання. А ще старт активних садово-городніх робіт.

Для одних людей перебування на дачі сприймається як спосіб активного відпочинку, і душею, і тілом. Однак, в умовах, коли доводиться жити за формулою «від зарплати до зарплати», заміський клаптик землі може виявитись неабияким порятунком. Отож, городництво для чернігівців – це більше як хобі чи як спосіб вижити!?

-Чи займаєтесь ви городництвом? Якщо так, для вас це хобі чи спосіб вижити?

— Спосіб виживання. Я з Києва переїхала до Красилівки, на пенсії, зараз працюю. Спосіб виживання.

— Так, спосіб виживання. Три сотки для себе тримаю, бо пенсія маленька.

— Ні, не займаюся, нічого не знаю в цій справі.

— У мене біля дому город є і займаюсь там. Звісно, нічого не купую – ні моркви, ні буряка, ні цибулі, ні картоплі, нічого. Це як спосіб виживання.

— А треба щось їсти. Треба їсти. Городик є городик. І картопелька треба, і помідорчик треба, все треба.

— Ну, напевно, як допомога до пенсії, бо пенсія дуже маленька. Тому більше, мабуть, для виживання.

— Основна робота в мене будівництво, а город – так. Хоча в мене приватний будинок, є город, сад, жінка там саджає квіти. Щоб як виживання – не скажу, просто насолоджуєшся, радієш тому, що цвіте, росте.

— Я не займаюся, але мама займається городництвом. І це більше як хобі, ну і для внучки ягідки.

— Як спосіб виживання городи в нас ідуть.

— Ні, не займаюся, на жаль. Я з радістю займалася б, але немає де.

— Знаєте, я не займаюся. Ще з часів 90-х я зрозуміла, що краще професійна діяльність, ніж самодіяльність на городах. Тому я цим не займаюся.

— Спосіб виживання. Бо яке ж це хобі? Не посієш – не пожнеш і нічого не отримаєш. А так хоч є і картопля, і цибулька, і морква, і капусточка свої. Отакі справи.

Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.