Минулого тижня жінка ромської зовнішності обманом вивела третьокласницю за територію школи та зняла з дівчинки золоті прикраси.
Цей інцидент стався у 33-й школі.
В управлінні національної поліції кажуть, що злодійку ще шукають. Та після цього випадку у багатьох батьків виникло запитання – чи може школа убезпечити дітей від подібних ситуацій?
В управлінні освіти інцидент із циганкою не вважають резонансним, мовляв, таких випадків чимало по Україні. Та всю відповідальність переклали на плечі навчальних закладів.
— Ми звернули на це увагу всіх директорів, завідувачів, щоб вони контролювали, хто знаходиться на території їхніх закладів, а в разі виявлення підозрілих осіб – повідомляли поліцію. І щоб провели з усіма учнями бесіди про те, що не можна контактувати з незнайомими людьми на вулиці, і про те, до чого це може призвести, — Олександр Дяченко, заступник начальника управління освіти, начальник шкільного відділу.
— Нам розказували, якщо до тебе дядя якийсь підійде, треба одразу бігти і говорити вчительці.
— Якщо скажуть «У тебе є телефон? Покажи мені», тоді треба вже йти додому.
Профілактичні бесіди з школярами проводять і поліцейські. З 1 вересня запрацювала програма «Школа та поліція».
— Патрульна поліція проводить із школярами лекції на теми спілкування з незнайомими. Під цю програму був залучений офіцер патрульної поліції. Він займається тільки лекціями та профілактикою з дітьми. Їде цей офіцер і до нього може долучатися хтось із патрульних, — Віталій Копистко, прес-офіцер патрульної поліції Чернігова.
Із початком навчального року маршрути патрульних поліцейських пролягають поблизу шкіл. Але в місті всього 17 патрулів – це вдвічі менше, ніж чернігівських шкіл.
Дієвим способом у гарантування дитячої безпеки може стати встановлення в усіх школах камер відеоспостереження. Така система завдяки проекту «Бюджет участі» вже працює у 7-й школі. Усе, що відбувається навколо закладу, 13 камер знімають у режимі нон-стоп.
Директор школи зазначає, що через таке нововведення територія школи перестала бути прохідним двором, зникли п’янички, які облюбували ці місця.
До ефективності подібної системи відеоспостереження в управлінні освіти поки що придивляються. А також розмірковують про те, щоб посадити в кожну школу охоронця та встановити нові суцільні паркани навкруги території навчальних закладів з одним входом і виходом. Та все як завжди впирається у фінансування.
Допоки посадовці у роздумах, діти продовжують наражатися на небезпеку. А тому лише від батьків залежить, чи омине їхню дитину неприємна ситуація.
— Без мене вона зі школи не виходить. Є мама, батько, бабуся, дідусь – прийшов, забрав. І у нас вчителька дітей нікому не віддає, поки немає батьків – не випускає з класу.
— Я забираю завжди онука, говоримо, наказуємо ні до кого не підходити, не знаю, наскільки він це буде виконувати. Одне, що я йому говорю кожен вечір, а як він буде це виконувати – не знаю.
— Якщо є можливість – треба забирати, якщо немає – проводити вдома бесіди.
Діти рідко розуміють, що опинилися в небезпечній ситуації, тому навчити їх правильній поведінці – єдиний спосіб знизити ризики для них. Психологи кажуть, починати розмовляти з дитиною про її власну безпеку можна вже з 5 років.
— Дітей частіше виховують у доброзичливості. У них немає відчуття ворожості до людей. Треба пояснити дитині, що її підтримка – це авторитетний дорослий, якого вона знає. Треба навчити дитину перекладати відповідальність на дорослого, — Олена Гирченко, психолог.
Також психолог радить батькам разом із дитиною домовитись про кодове слово, яке допоможе малечі швидко орієнтуватись у небезпечних ситуаціях. Якщо, наприклад, незнайомі люди хочуть кудись відвести дитину і водночас не називають паролю – це сигнал, що час тікати.
