Приголомшливі ролики побиття дівчатами-підлітками своїх ровесниць у Чернігові порушили в суспільстві вкрай важливі питання, на які раніше чомусь заплющували очі.
Які причини та наслідки підліткової агресії та жорстокості? Яка межа ризикованої поведінки дітей? Де шукати допомоги батькам і їхнім чадам? Відповіді на них намагалися дати чернігівські психологи й педагоги під час фахової зустрічі в бібліотеці Короленка.
За словами спеціалістів, у підлітковому віці до ризикованої поведінки діти вдаються тому, що не мають сформованої емоційної компетентності. Те, що з ними відбувається, вони часто самі не можуть ідентифікувати.
— Вони не знають, чим роздратування відрізняється від гніву, люті. І як із цим справлятися, вони теж не знають. І оцю емоційну компетентність починають формувати насамперед батьки, продовжують формувати в школі та завершують формувати в суспільстві, – Світлана Ющенко, психолог, начальник відділу зв’язків з громадськістю та ЗМІ Академії ДПтС.
Саме від батьків та їхнього власного прикладу поведінки насамперед залежить, якими виростуть їхні чада.
— Якщо ви будете говорити про милосердя, доброзичливість і гуманність, а через годину дитина стане свідком сімейного скандалу, конфлікту або навіть бійки, то запам’ятає вона саме конфлікт. І будьте впевнені, що в майбутньому моделлю поведінки такої дитини стане агресивність і жорстокість, – Інга Субботіна, доцент, психолог-консультант.
Також, за словами психологів, злий жарт із батьками може зіграти надмірна любов і опіка над своїми чадами. Адже коли дорослі не дають розвиватися індивідуальності дитини, перешкоджають проявляти самостійність, вона наперекір батькам може вдатися до такої деструктивної поведінки.
Крім того, разом з інститутом сім’ї кризу нині переживає й інститут наставництва, зокрема це стосується шкільного виховання.
— У сучасних реаліях вчителів ставлять в такі умови, що їм важко вижити на ту зарплату, яку їм сплачує держава. І вони змушені шукати щось інше. А це дуже шкода, бо школа втрачає таких яскравих особистостей, які могли б стати прикладом для дитини, якщо вона навіть таких прикладів не має у своїй родині, – Інга Субботіна, доцент, психолог-консультант.
Зберегти здоровий родинний клімат, запобігти або ж подолати низку проблем, пов’язаних із віковими особливостями дітей, може допомогти сімейний психолог, роль якого, на жаль, у нашому суспільстві й досі вкрай недооцінена.
— На жаль, у нас просто немає культури звернення, бо більшість боїться. Ми ще живемо за старими принципами – «сварки з хати виносити не можна». І доки ми за ними будемо жити, ми доводитимемо проблему до критичної ситуації, – Світлана Ющенко, психолог, начальник відділу зв’язків з громадськістю та ЗМІ Академії ДПтС.
Найкраще, переконують фахівці, аби кожна родина вибрала собі кваліфікованого сімейного психолога, який, на відміну від друзів і родичів, використає найширший спектр методів системної психотерапії.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
