Київ та Київська область завдяки своєму потенціалу змогли виставити на фронт одразу два батальйони територіальної оборони. Про перший з них і йтиметься в тексті.
Формально датою заснування 11-го батальйону територіальної оборони Київської області «Київська Русь» вважається 19 березня, однак фактично його формування почалось тільки на початку травня.
Формування та бойове злагодження батальйону відбувалося на базі 169-го навчального центру «Десна».
Також маємо відзначити те, що частина відрізнялась від більшості батальйонів тероборони, що формувались на той час. Так, у штату кожної роти був взвод вогневої підтримки (12,7-мм кулемети ДШК та автоматичні гранатомети АГС-17), був розвідувальний взвод, мінометна батарея (120-мм міномети), протитанкова батарея (ПТУР, СПГ-9) та зенітна ракетно-артилерійська батарея (ПЗРК та ЗУ-23-2).
Навчально-бойова підготовка особового складу велася в цілому в рамках програми для мотопіхотних підрозділів, хоча бронетехніки на той час в батальйоні не було.
На початку липня 2014 року 11-й батальйон територіальної оборони було спрямовано на виконання бойових завдань у зону АТО.
Першим пунктом призначення було несення постової служби на блокпостах у районі Слов’янськ-Краматорськ. Єдиним бойовим епізодом була участь зведеного загону на чолі з командиром батальйону підполковником Гуменюком у звільненні міста Сіверськ 11-12 липня.
На початку серпня 2014 року основна частина батальйону разом зі штабом перемістилася у Дебальцеве, крім того, підрозділи батальйону зайняли блокпости та опорні пункти в районі населених пунктів Світлодарськ, Луганське, Крива Лука та долучилися до охорони артдивізіонів, що виконували завдання в районі Дебальцевого.
На той момент батальйон мав з бронетехніки лише кілька бронетранспортерів БТР-70 та БРДМ-2. Основна частина особового складу підрозділів висувалася в зону бойових дій на шкільних автобусах та отриманих з народного господарства старих вантажівках.
15 серпня 2014 року стало «чорним днем» в історії батальйону. Майже одночасно, близько 07:00, відбулося дві трагічні події. Біля села Малоіванівка передова група на чолі з комбатом потрапила у засідку, і змушена була прийняти бій з переважаючими силами противника (за оперативними даними, це були бойовики з бригади «Призрак»).
Хоча поле бою зосталось за нашими бійцями, однак загинули командир батальйону Олександр Гуменюк та розвідник Олег Онікієнко. В цей же час у смт Чорнухиному бійці батальйону блокували трасу через населений пункт, а бійці сумського підрозділу МВС «Беркут» проводили зачистку.
За кілька хвилин після прибуття військових на околицю Чорнухиного, по трасі намагався прорватися легковий автомобіль, з якого був відкритий автоматичний вогонь по військовослужбовцях, в результаті чого загинув помічник кулеметника Євген Єрмаков. Автомобіль був розстріляний, а двоє бойовиків, які намагалися вивезти зброю та боєприпаси, знищені військовими. Як потім з’ясувалося, це були так звані донські казаки.
Другим командиром батальйону став полковник Савич Олексій Олексійович. 23 серпня 11-й батальйон отримав бойове завдання: взяти під контроль відтинок траси Перевальськ-Петровське в районі села Федорівка. Туди висунувся підсилений взвод з додатковою бронетехнікою.
Після зайняття позиції були вислані дозори. Троє бійців з передового дозору, вийшовши на трасу, помітили автобус та вантажівку КаМАЗ, що наближалися з боку Перевальська, та скомандували зупинитися.
Автобус був повний озброєних людей у чорних беретах, як потім стало зрозуміло, люди були і в кузові вантажівки. Вочевидь, не очікуючи присутності українських військових у тому районі, з автобуса вийшов офіцер у чорній формі з російським шевроном.
Моментально оцінивши ситуацію, українці відкрили вогонь. Їм на підмогу висунувся БТР, який відкрив вогонь з кулемета КПВТ по автобусу та вантажівці, в результаті чого обидва транспортні засоби загорілися. Кілька поранених росіян змогли втекти, відстрілюючись, в напрямку Перевальська.
Подібна історія трапилася в селі Адріанопіль. Не знаючи, що населений пункт контролюється українськими військовими, на блокпост 11-го батальйону заїхав мікроавтобус з озброєними російськими найманцями, в результаті 9 бойовиків було знищено.
Після подій під Іловайськом 11-й батальйон отримав наказ відійти ближче до Дебальцевого і зайняти Нікішине. Всю осінь 2014 року тут було неспокійно. 9 жовтня 2014 року 11-й батальйон вийшов із зони бойових дій.
Згідно з директивою від 21 жовтня 2014 року 11-й БТрО було переформовано в 11-й окремий мотопіхотний батальйон 72-ї ОМБр. Нині частина знаходиться у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади оперативного командування «Південь».
