Ірина Грозенко: Я знаю, як зробити Лосинівську громаду успішною!

Виконавчий директор Чернігівського регіонального відділення Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад, депутат Чернігівської обласної ради, голова постійної комісії з питань розвитку та реформування місцевого самоврядування, децентралізації та європейської інтеграції  Ірина Грозенко – добре відома на Чернігівщині,  завдяки своїй професійній діяльності,  та  громадській активності.

Будучи прихильником децентралізації,  з перших днів прийняття Закону України « Про добровільне об’єднання територіальних громад» вона спрямувала свої зусилля на створення об’єднаних громад у Чернігівській області.

Перші п’ять – у Десні, Кіптях, Парафіївці, Вертіївці та Макіївці – працюють з 2015 року. Тепер у регіоні після виборів почнуть  свою повноцінну діяльність ще 11 громад. Одну з них вирішила очолити сама Ірина Вікторівна. Вона – кандидат на посаду голови Лосинівської об’єднаної територіальної  громади Ніжинського району, до складу якої увійдуть 10 населених пунктів.

Ірино Вікторівно, чому вирішили очолити одну з громад Чернігівщини?

Для мене це рішення було непростим. Річ у тім, що частина об’єднаних територіальних громад на Чернігівщині, як і в інших областях України, сьогодні – успішні, частина – не дуже, а все – через людей, які їх очолюють. Особистісний чинник грає тут визначальну роль.

На чолі новостворених об’єднаних громад мають бути професіонали – люди, які мають досвід та знання, щоб  працювати у нових умовах розвитку місцевого самоврядування. Я  чимало сил доклала до створення перших об’єднаних громад області, створення окремих з них проходило буквально з «боєм», адже влада нав’язує свої принципи формування громад «один район – одна громада», а це, по суті, нічого не змінює від того, що маємо.

Постійно навчаюся, вивчала досвід наших європейських сусідів щодо реформування місцевого самоврядування. Без вихвалянь можу сказати: «Я знаю, як зробити громаду успішною!». Тому і вирішила балотуватися.

Ви вже визначилися, якими будуть Ваші перші кроки на посаді керівника Лосинівської об’єднаної громади?

Я готова взяти відповідальність за Лосинівську об’єднану територіальну громаду. Перші мої кроки – це сформувати виконком, зібрати засідання сесії ради об’єднаної громади, аби схвалити статут громади і головне – встигнути до кінця року затвердити бюджет Лосинівської громади на 2017 рік. Для мене особливо важливо, щоб голова і депутатський корпус працювали, як одна команда – без протиріч та політичної боротьби, адже від цього залежить успішне життя місцевої громади.

Є значні питання щодо ремонту доріг, і їх  будемо спільно з громадою вирішувати.

Потрібно забезпечити ефективну роботу комунальних підприємств Лосинівської територіальної громади, придбати спеціальну техніку, що дасть змогу покращити санітарний стан громади. Планую обладнати місця збору сміття в контейнери (баки) у приватному секторі. Я дуже люблю квіти, тому хочу, щоб озеленення Лосинівки і та інших сіл громади було плановим, щоб у центрі населених пунктів були квітники, а не паслася худоба, бо на жаль, і таке трапляється.

Чи плануєте зміни у соціальній сфері, освіті, медицині?

Так, і хочу, аби ці зміни буди на краще. Вважаю за необхідне відкрити у територіальній громаді соціальну аптеку, соціальний магазин, соціальну перукарню тощо. Я  готую проект до міжнародного фонду DESPRO, аби створити у Лосинівці територіальний центр соціального обслуговування для проживання інвалідів та одиноких престарілих, де самотні літні місцеві мешканці  матимуть змогу гідно прожити решту свого життя.

Наголошую, що лікарню у Лосинівці буде збережено. Крім того, потрібно розвивати її, зміцнювати  матеріально-технічну базу, посилювати кадровий потенціал. Працюватимуть й  освітні заклади нашої громади.

Для мене завжди має значення думка людей, тому без їхньої  участі не схвалюватимуться жодні відповідальні рішення. Хочу спільно з громадою досягти успіху, адже в цьому і є сутність місцевого самоврядування, що зараз в Україні виходить на новий рівень розвитку.

Ви – послідовний прихильник реформування місцевого самоврядування. Які переваги децентралізації є найбільш вагомими та відчутними для людей?

Об’єднана територіальна громада отримує більші повноваження і ресурси, а також змогу обирати владу та контролювати її. Після об’єднання податки залишаються на місцях, і саме громада починає розпоряджатися цими коштами.

Реформа надає територіям громад статус міст обласного значення. Вони самостійно планують свій економічний розвиток, вирішують питання розвитку інфраструктури, забудови, благоустрою, утримання ЖКГ, пожежної частини, первинної системи охорони здоров’я та швидкої медичної допомоги, середньої освіти, дошкільної та позашкільної освіти.

А ще об’єднані громади отримують додаткові фінансові ресурси. Вже на першому етапі реформування це 60% податку на доходи фізичних осіб, 5% акцизного  податку  із реалізації підакцизних товарів, податок на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності, податок на майно, єдиний податок тощо.

Встановлені й інші збори та платежі до місцевих бюджетів об’єднаних територіальних громад. Серед них державне мито, паркувальний і туристичний збір, плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, адміністративні штрафи та штрафні санкції, 75 % коштів відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, субвенції із інших бюджетів тощо. А далі практично всі кошти, зароблені громадою, залишатимуться на місцях.

Таким чином, максимальна частина фінансового ресурсу задовольнятиме потреби громади. Важливий напрям – делегування в ОТГ повноважень архітектурно-будівельного контролю. Об’єднані громади самі визначають, які об’єкти варто будувати, а яким треба відмовити.

Збільшення повноважень громад і надання їм додаткових ресурсів – єдина реальна можливість відродити соціально-економічний розвиток територій. Територіальна самоорганізація суспільства – найбільш ефективний спосіб підвищити добробут кожної родини.

Ірино Вікторівно, ви народилися у російсько-українській родині. Що для Вас стало визначальним бути українкою?

Так, я народилася на Алтаї, мій батько – росіянин, а мама – українка. Коли мені було  три роки а родина переїхала на Чернігівщину і все своє життя я прожила в Україні. У юності, коли я отримувала паспорт, мені рекомендували обрати  на вибір  національність.  Та для мене ближче і рідніше все українське, тому я не вагаючись відповіла: «Я українка!». І ніколи в житті не думала інакше.

Цей сюжет ліг в основу книжки  члена Спілки письменників України  Анатолія Шкуліпи «Від  Полісся до Алтаю, або я українка», яка написана до мого ювілейного  дня народження.

Зважаючи на таку активну професійну та громадську діяльність, чи вистачає часу на родину?

Звичайно, хотілося б більше часу приділяти сім’ї, особливо чотирьом онукам. Я намагаюся все поєднувати, скрізь устигати: і квіти вирощувати вдома, і щось смачненьке приготувати. Полюбляють і діти, й онуки вареники та  налисники,  які я готую, качку з яблуками.

Навіть, якщо жінка займається політикою, вона однаково залишається гарною  господинею,  люблячою матір’ю, лагідною бабусею та коханою дружиною.

Політична реклама