Білоруські туристи і надалі продовжують ігнорувати той факт, що вони приїздять до країни, яка знаходиться в стані неоголошеної війни, а відтак, усі символи агресії сприймаються вельми неоднозначно.
Так, черговий турист на «Мазді» з мінськими номерами цими вихідними спокійно припаркувався біля ТРЦ «Голівуд». Лобове скло машини прикрашала так звана георгіївська стрічка, один із символів, що їх гордо носять бойовики окупованої території Донецької та Луганської областей, російські найманці, військові та самооборона, що допомагала захопити Кримський півострів.
Від 2014 року в Україні ця стрічка має тлумачення як символ агресії. З березня 2016 року Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення роботи парламенту підтримав проект закону про введення штрафу за використання «георгіївської стрічки».
Про це на своїй сторінці у соціальній мережі повідомив народний депутат і радник глави МВС Антон Геращенко. Відзначалося, що це рішення має затвердити Президент і Рада. У законопроекті зазначається і розмір штрафу за носіння символу агресії – з 850 грн до 2 550 грн. А поки урядники розмірковують, білоруси і далі їздять із георгіївськими стрічками.
Чому так відбувається і як причина подібного вчинку, бо навряд чи наші сусіди не знають про складну та криваву історію стрічки в України, — про це ми поцікавилися в білоруського колеги, редактора незалежного сайту Orshа.eu з м. Орші Ігоря Казмерчака. І от що він нам відповів:
— На жаль, перевагу носінню таких символів віддає більша частина людей, які вважають Росію своїм союзником. Хоча навіть не розуміють різниці між георгіївською та гвардійською стрічками. Для них – це символ якоїсь перемоги, хоча якої…Тут просто йдеться про звичайне невігластво людей. Звісно, вони розуміють, куди вони їдуть (з цією стрічкою. — Ред.), але водночас сподіваються на те, що їм це зійде з рук. Чимало людей узагалі про такі речі просто не думають.
Ми з цим намагаємося боротися – мій друг і колега Олександр влаштовує круглі столи на тему ворожості «русского мира», ми пояснюємо, що таке георгіївська стрічка, що нею насправді нагороджували власівців, казаків, які воювали за фашистів.
Та є ще одне «але»: Білорусь знаходиться в інформаційному просторі Росії, нашого місцевого продукту вкрай мало. Поки влада Білорусі зможе щось тут змінити – знадобляться роки, тому білоруси дивляться російські канали. Навіть моя родина.
Попри те, що я демократ і журналіст, мої батьки дивляться «НТВ», і тому, коли розпочалися події в Україні, доходило до сварок.
Тому, прогнозує наш колега, поїздки зі стрічками триватимуть ще довго. Аж поки офіційно з телеекранів не пояснюватимуть людям, який насправді зміст (історичний, сучасний) несе в собі цей клаптик матерії.
