«Вибач, я зробив тату». Ці слова бояться почути батьки кожного підлітка. І не дарма, адже татуювання наразі – на піку популярності. Як і кожен б’юті-тренд, малюнки на тілі мають свої тенденції, що відрізняються в кожну епоху.
Так склалося, що в пострадянському просторі татуювання тривалий час асоціювалося з в’язницями або армією. Та наразі ситуація змінилася – і деякі тату вважають мистецькими витворами. Широка палітра фарб дає змогу створювати справжні живописні «полотна», тільки от замість полотна – шкіра. І з кожним днем зростає чисельність «розписаної» молоді.
Зважаючи на такі обставини, ЧЕline вирішив поцікавитися в отця Романа, настоятеля Катерининського храму в Чернігові, про ставлення церкви до тату.
Яка церковна позиція з цього приводу?
Я служив у армії і татуювання не маю. Це нерозумні речі, які зазвичай жодної користі не приносять. До того ж, є багато прикладів, коли люди набивали якісь написи, а потім їх виводили.
А якщо наколюють церкви, зображення святих?
У тих країнах, де християни зазнають гонінь, вони наколюють собі хрести між пальцями на руках. Це є вияв їхньої віри. І якщо це так, то, можливо, тату має певне значення.
Знаю, що церковні бані наколюють люди, які сидять у в’язниці. Але я не дуже обізнаний, чому саме вони це роблять. Треба вникати в суть.
Усе в житті повинно мати певне значення. Не варто робити безумні речі, бо це модно. А потім жалкувати.
Інколи бачимо фото людей, які повністю себе обколюють, і це їхній стиль життя, філософія й психологія. А інколи буває, хтось розпочав робити татуювання і не може спинитись.
Апостол Павло каже: «Все мені дозволено, але не все мені на користь». Тому все має бути усвідомлено і до татуювання також треба підходити з розумом.
Ірина Осташко
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
