Від гострого лейкозу (раку крові) помер демобілізований боєць 41-го батальйону Анатолій Макаренко.
Чоловікові був 41 рік. Уродженець Вовчка Козелецького району. Бійця не стало за десять днів.
— Анатолія мобілізували ще в 2014 році, — розповідає староста Вовчка Валентина Лось. — Тоді ми отримали три десятки повісток на тих, хто прописаний у межах нашої сільради. Нині вже покійна секретар Ольга Жидок обдзвонювала хлопців. Більшість відмахувалися: «Не можу».
Анатолій жив не у Вовчку, а в Новому Білоусі під Черніговом із дружиною Вікторією, донею Маргаритою (в грудні їй буде шість) і сином Віки від першого шлюбу. Тільки його секретар набрала, Толик зразу: «Добре, Миколаївно, буду їхати в воєнкомат».
Ольга Миколаївна йому: «Ти, може, і на війну підеш?». А Толик: «Піду. А хто ж вас і вашу родину захищатиме, як не я?» Завжди згадую його слова, коли бачу по телевізору патріотів у вишиванках. У нього був справжній патріотизм.
Тоді до АТО пішло троє. Усі повернулися. Це був початок дій на сході. Бронежилетів і касок не вистачало. Ми селом на трьох своїх бійців зібрали 15 тисяч гривень.
У 2015 році хлопці повернулися додому. Ще за два тижні до смерті Анатолій був на проводах молодшого брата Славка (Толик — найстарший у родині, усього їх четверо) до армії, той пішов на строкову службу. Був блідий, мав поганий вигляд. Коли спитали, що таке, відповів: «Щось хреново мені».
Звернувся до лікарні. Відправили кров на аналіз до Києва — підтвердився гострий лейкоз. За десять днів його не стало, і полікуватися не встиг.
Попрощатися з Толею приїздили хлопці з 41-го батальйону. Загалом на похорон зібралося зо дві сотні людей.
Джерело: gorod.cn.ua
