Усі давали і я давала, – чернігівці відверто про хабарництво (Відео)

За ініціативи Організації Об’єднаних Націй щорічно 9 грудня відзначають Міжнародний день боротьби з

корупцією.

Ракова пухлина суспільства цьогоріч забезпечила нашій державі перше місце в рейтингу корупції серед 41 країни з Європи, Близького Сходу, Індії та Африки.

У СБУ ж звітують – за два останні роки в Україні за хабарництво засудили аж 512 осіб. Тим часом, за даними соцопитування, більше половини населення держави хоч раз у житті стикалося з корупцією, і чернігівці – не виняток.

— Справа в тому, що я відповідати не буду, тому що народився я в 60-х, звісно, давав. То шоколадку, то шампанське.

— Звісно, давала. А до лікарів ходимо як?! Мусимо давати. Ну, це може не зовсім хабар – подяка… Чи не знаю, як це розцінюється. А взагалі, звісно, негативно всі до цього ставляться, тут позитивного немає нічого.

— Шоколадку брала, зізнаюся.

— Ніколи! Не давав і не брав.

— Ні, хабарів не давав, можливо, якісь презенти невеликі, але це не хабарі. Хабарів не давав, бо принципово не люблю, не можу давати хабарів. Це неприємно, некомфортно, не повинно бути такого, це неправильно. Кожен повинен якісно виконувати свою роботу. Хабарі підривають життя всього суспільства загалом, це не той шлях. Хоча, безперечно, ми бачимо, що в нашому житті це скрізь. Скрізь, у всіх галузях, і це біда. І, мені здається, один із головних факторів, який не дає нормально розвиватися нашій країні.

— На навчанні жодного разу я не давала хабара. А лікарям так, доводилось. Перший був хабар, коли оперували мою дитину в київському Інституті нейрохірургії, там не дати не могла, бо самі приходили і прямим текстом про це говорили.

— Боже збав! Ні, ніколи у світі не давала й не збираюсь. 00:12-00:27 Мені завжди щастить із гарними людьми, я їх дуже люблю і люди мене люблять, поважають і я їх поважаю. У нас завжди порозуміння. І дякую Богу, що мені в житті завжди трапляються дуже гарні й чесні люди. Бажаю і всім так.

— Бувало. – А за що? – А хто його знає, всі давали і я давала.

— Я принципово за те, щоб не брати і не давати. За навчання точно можу сказати, що ніколи нічого, і це була політика, до речі, на факультеті така. Мені здається, що зараз усе змінюється на краще, все ж таки менше люди дають, беруть і – головне – вимагають.

Журналіст Альона Макаренко

Оператор Сергій Бутько