Батурин – унікальне місто на Чернігівщині. В давнину це була гетьманська столиця, а нині – туристична перлинка, яку охоче відвідують тисячі туристів із різних куточків України та з-за кордону.
Щоб хотілося повертатися знову і знову
У заповіднику «Гетьманська столиця» розповіли: в 2017 році планували, що до містечка приїдуть 125 тисяч відвідувачів. Та реальність перевершила очікування, адже прибуло 175 тисяч 300 осіб, причому не лише українців. Натомість фахівці заповідника провели для гостей 8 030 екскурсій.
Нещодавно Чернігівський і Київський відокремлені підрозділи установи «Центр розвитку місцевого самоврядування» спільно з Батуринською міською радою влаштували навчальну поїздку, аби запозичити й обмінятися досвідом із питань туристичного розвитку.
Звісно, Батурин для навчань обрали не випадково. За словами Володимира Бойка, радника із питань регіонального розвитку Чернігівського ВП установи «Центр розвитку місцевого самоврядування», Батуринська громада – єдиний вдалий приклад на Чернігівщині, де туризм, побудований на історичній спадщині, дає економічний ефект. Притому, що наша область – клондайк історичних пам’яток.
Під час навчальної поїздки зазначалося, що шлях створення Батуринської громади був нелегким, на щастя, перепони залишилися позаду. Тепер на цю громаду рівняються інші, зокрема, в питаннях розвитку туристичної галузі.
Тож у чому успіх Батурина, який не дуже давно був провінційним селищем?
На щастя, часи змінилися – і 150 готельних номерів, хоч, що у місті живуть усього 2 700 жителів, практично не простоюють.
Перший заступник Батуринського міського голови Валентин Потеруха розповів, що багато інфраструктурних об’єктів було відбудовано саме за часів президентства Віктора Ющенка. До речі, на його честь навіть перейменована центральна вулиця міста. І не дарма, адже завдяки суттєвій державній підтримці провінційне містечко перетворилося на туристичний центр. Бо тут не лише були відбудовані історичні пам’ятки, зокрема фортеця, а й вкладені чималі суми в інфраструктуру, щоб до них було зручно дістатися, було місце для ночівлі та побутові зручності.
Та це не означає, що громаді все принесли, як кажуть, на тарілочці.
«Наприклад, є в нас зимовий сад, але через те, що під Батурином велика кількість підземних ходів, він починає поступово завалюватися. Тож потрібні кошти для того, щоб його відновлювати», – зазначає Валентин Потеруха.
Зупинятися на досягненнях Батуринська громада не збирається. Передусім тут міркують про способи, як затримати туриста в місті на кілька днів. Тож йдеться про організацію відпочинку на будь-який смак – для родин, любителів риболовлі, збирання ягід, веломандрівок і для людей з іншими вподобаннями, аби до Батурина хотілося повертатися знову і знову.
Про те, що можна подивитися в місті, вже сказано і написано досить багато. Це цитадель Батуринської фортеці, Музей археології, палац Розумовського, будинок Генерального судді Кочубея та ще багато чого.
До речі, наступного року Батурин святкуватиме 350-річчя Гетьманської столиці. До цієї дати приурочать започаткований цьогоріч фестиваль європейського рівня «Шабля». Триватиме він три доби. Тож туристи під час святкувань не нудьгуватимуть.
Промовисті історичні факти
За часів гетьманування Івана Мазепи Батурин був великим містом. Проте Гетьманську столицю на піку свого розвитку дощенту знищила російська армія під командуванням Олександра Меншикова в листопаді 1708 року. Уособленням трагедії стала обпалена ікона Богоматері з Немовлям, яку знайшли в могилі старої жінки з розтрощеним черепом.
Із початком Північної війни Україна як сателіт Московського царства постачала російським військам живу силу, амуніцію, фураж і продовольство. Але з приходом Карла ХІІ до України гетьман Іван Мазепа уклав із королем Українсько-шведський союз і виступив проти Петра І, щоб нарешті позбутися міцних обіймів «старшого брата».
На рішення Мазепи вплинуло й те, що російська армія використовувала у війні тактику «випаленої землі», коли на землях народів, де відбувались військові дії, все випалювалося в радіусі 200 кілометрів. Звісно, на місцеве населення ніхто не зважав. Петро І хотів заманити шведів углиб своєї безмежної території та виморити голодом. Багато хто сподівався, що іноземці підуть смоленським шляхом. Але, на жаль, знесилене шведське військо вирішило перезимувати в Україні. І в жовтні 1708 року повернуло до Новгорода-Сіверського. Тож у цих умовах гетьман Мазепа і зробив свій вибір.
Російські війська безуспішно штурмували Батурин три доби. І якби в фортеці не знайшовся зрадник, який виказав таємницю батуринських підземних переходів, можливо, колесо історії повернулося б в інший бік. Але все сталося так, як ми знаємо, і 22 тисячі головорізів увірвалися до фортеці. Протистояли їм приблизно вісім тисяч оборонців міста, решта були мирними людьми. У різний спосіб у Батурині знищили майже 14 тисяч жителів. Так звані брати по вірі грабували церкви та вбивали там людей. І монастир, розташований за 12 кілометрів від міста, теж сплюндрували.
Батуринська трагедія тривала дві доби. Коли Мазепа підійшов до міста і побачив моторошну картину, то, за свідченнями літописців, дуже плакав. Єдине, що залишалося в цій ситуації, – поспіхом ховати небіжчиків.
Могили були не дуже глибокими і в три-чотири яруси. Нині археологів особливо вражають дитячі поховання, коли знаходять проломлені дитячі черепи або обезглавлені останки дитячих тілець.
Дух непоправної трагедії і козацької звитяги відчувається в Батурині донині. До того ж, у місті прагнуть, аби про історичне минуле краю дізналося якомога більше людей. І способи вигадують різні. Наприклад, у гетьманському будиночку на Цитаделі встановили воскові фігури гетьманів. Завдяки лише цьому відвідуваність заповідника зросла на 10%. Але про це в наступній розповіді.
Ірина Осташко
