Усе про роботу за кордоном: лайфак для тих, хто збирається до Польщі

На жаль, Україна входить до першої десятки країн-донорів міжнародних мігрантів у світі. За різними оцінками, кількість трудових мігрантів сягає 4 млн осіб. При цьому, одночасно за межами країни можуть перебувати приблизно 2,6-2,7 млн осіб. Принаймні, такі цифри називає віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко.

Чому 16% працездатного населення вирішують працювати за кордоном? Найбільш потужний чинник – економічний, українці шукають вищої оплати праці. Міграційний потік зараз набув маятникового, короткострокового характеру: більшість трудових мігрантів заробляє гроші за кордоном і воліє повернутися назад, до України.

Безперечно, анексія Криму та розгортання військових дій на Донбасі також вплинули на міграційний процес. Ці обставини, поєднані зі спрощенням законодавства у країнах Східної Європи, змінили структуру міграційних потоків. Хоча Росія – все ще один із найпопулярніших міграційних напрямків, із 2014 року міграційний потік переорієнтувався з Росії до Польщі. Загалом упродовж 2014-2018 років українці почали їздити у західному напрямку на 42% частіше, а кількість мігрантів, які офіційно виїжджали на заробітки, зросла втричі.

Не оминули ці процеси і Чернігівщину, бо дедалі більше сіверян їдуть шукати щастя за кордон. Щоправда, не завжди і не для всіх поїздки обертаються позитивом. Бо можна втратити гроші й нерви, обравши не те агентство, або втрапити в халепу вже за кордоном.

Тож наразі відверте й ексклюзивне інтерв’ю про підводні камені іноземних заробітків із Катериною Помаз, менеджером персоналу агентства «ІНТЕРПРОФ ГРУП».

Яка категорія людей обирає для себе працю за кордоном, зокрема в Польщі?

Різні люди їдуть. Адже особливих обмежень немає. Потрібні і різноробочі, і спеціалісти. До того ж, на деякі спеціальності потрібні документи на підтвердження, наприклад, зварювальникам.

Щоправда, є обмеження за віком. При прийомі на роботу роботодавець спершу дивиться не на людину, а на документи. Тож буває, що люди у 50 і в 60 років скаржаться, що фізично витривалі, вміють працювати, а їх не беруть. Десь два роки тому обмеження було до 55-60 років, наразі ж воно 45-50 років. Після 50-ти на роботу беруть за індивідуальною домовленістю.

Переважно їдуть працювати за кордон люди від віком від 25-ти до 45-ти років. Є молодь і по 19 і по 20 років. Але для них роботу важкувато знайти, бо роботодавці шукають доросліших людей.

Які професії найбільш потрібні?

Різноробочі і фахівці на будівництво – муляри, фасадники, люди, які вміють працювати з гіпсокартоном, класти плитку. Різноробочих беруть на заводи, фабрики і склади: продуктові, з косметичною продукцією, меблеві, автозаводу. Потрібні покоївки, обслуговуючий персонал, а також робочі руки в пекарнях.

Важливо розуміти, що за кордоном працюють трішки інакше, інші технології застосовують, автоматизації виробництва більше.

Але все ж тим, хто збирається за кордон, треба приготуватися до того, що працювати доведеться руками, інтелектуальні посади залишаються за місцевими. Хоча й такі вакансії є, але обмаль.

Скільки людей ви вже відправили на роботу?

Дуже багато. Зараз потік трішки знизився. Наплив зазвичай після Нового року. А взагалі найбільше вакансій у літній період. Але йдеться не про сезонні роботи. На них наше агентство не скеровує людей. Бо там дуже важка праця, яку не кожен витримує.

Працю українців оплачують на рівні з поляками?

Після приїзду роботодавець знайомиться з працівником і далі спостерігає, як він працює і поводиться. Якщо людина відповідальна і старанна, то заробітну плату можуть підняти. Але загалом великої різниці в оплаті праці полякам і українцям немає.

Українці там почуваються комфортно?

Якщо чесно, люди трапляються різні. Є ледарі, які хочуть багато заробити і мало працювати. Але так не буває. Таких людей просять або виконувати свою роботу, або просто піти.

Скільки людина в середньому може заробити?

Різноробочий від 2600 злотих до 3500 на місяць. На наші гроші від 17-18 тисяч гривень до 25 тисяч гривень, а то й більше. Все залежить від того, скільки людина годин працюватиме. До речі, для всіх вакансій у різноробочих погодинна оплата, а у спеціалістів вона залежить від виробленого. Тобто скільки зробив, стільки й заплатили.

Робочий день регламентований?

Зазвичай робота позмінна. Є денні зміні, а є нічні. Тривають по 8 годин. Але за бажанням можна працювати і до 12 годин на день. Змушувати працювати більше ніхто не може.

Скільки грошей потрібно, щоб виїхати до Польщі?

Загалом сума не космічна. Якщо поїхати до Польщі з усіма потрібними документами, врахувавши всі витрати з поїздками до роботи та грошима, потрібними на перший час на проживання, то вийде від 10 до 12 тисяч гривень. Це на місяць з усіма-усіма витратами. Але ж знову таки треба враховувати, скільки людина витрачатиме на харчування і проживання. У нас роботодавці надають працівникам житло. Тобто після приїзду вони платять лише за своє харчування. В Польщі виходить така сама сума, як і в Україні. Тож скільки тут витрачаєте на харчування, стільки ж беріть і туди до першої зарплати. Там заробітна плата перераховується на картку, і кожен працівник знає, коли в нього буде зарплата.

Також треба бути готовим до того, що доведеться платити агентству за послуги. Адже ми консультуємо і повністю супроводжуємо людину. А в Польщі людині надають російськомовного куратора, який супроводжує її до закінчення договору роботи.

На який строк можна залишитися в Польщі?

Польща – це єдина країна, яка дозволяє працевлаштовуватися за біометричним паспортом до 3-х місяців, або 90 днів. Наступний строк – це 6 місяців. Це за візою, яку відкривають в Україні. Тобто на рік людина може використати 180 днів. Є ще так звані коридори – це час, який ти маєш перебувати в Україні. Тобто, побув 180 днів у Польщі, стільки ж маєш пробути в Україні. Але за ініціативи роботодавця можуть відкрити так звану Воєводську візу, яка надасть можливість людині перебувати в Польщі упродовж року. Також на території Польщі можна отримати посвідку на проживання. Але це дуже довга процедура, яка триває від трьох місяців до року. І не завжди посвідку на проживання надають.

Відгуки від людей збираєте? Подобається їм працювати за кордоном чи ні?

Через інтернет і підтримуємо контакт із людьми, яких відправляємо на роботу. Просимо: щойно приїдете, то зв’яжіться з нами, розкажіть, як ви доїхали, чи зустріли вас, довезли куди треба, чи вийшли ви на роботу тощо. Ми завжди на зв’язку, якщо виникають якісь проблеми.

Також зазвичай роботодавці лояльно ставляться до того, що треба поїхати додому, до України. На тиждень відпускають. Там ніхто нікого примусово не тримає. Поляки нормально ставляться до українців. Здебільшого наші не дуже добре себе проявляють. Тому зараз у Польщі прийом на роботу став більш жорстким. Раніше на складах людей брали на ставку, а нині платять за виконану роботу. Бо траплялися історії, що один працівник працює, а інший в розслабленому стані перебуває. А платити треба однаково. Поляки стежать за тим, хто скільки відпрацював, відповідно, кожному й заплатять за зроблене.

Окрім Польщі, відправляємо людей до Чехії, де ситуація аналогічна. Але там першу візу відкривають лише на три місяці. Надалі, якщо роботодавець готовий брати людину на роботу, то допомагає відкрити довгострокову візу, що продовжується щороку на території Чехії. До речі, заробітні плати в Чехії вищі: різноробочі отримують від 25 – 30 тисяч гривен на місяць.

Чи потрібні наші працівники в інших європейських країнах, скажімо, в Німеччині, Італії?

Наші люди всюди потрібні. Але до цих країн дуже важко відкрити візу. Це тривалий процес і не кожен із наших громадян погоджується чекати. Документи розглядаються і готуються від півроку і до року. До того ж, візу можуть і не відкрити. Відмови там значно частіші, ніж до Чехії чи Польщі.

Зважаючи на збільшення потоку трудових мігрантів, варто вже зараз замислюватися, а що ж буде з нашою країною через кілька років, коли кращі кадри і мізки будуть уже за кордоном.

Єдиного рецепта для змін не існує. Компанії не мають іншого вибору, як піднімати зарплатню, бо конкурувати доводиться не лише в межах країни, але й із зарубіжними виробниками. Але лише збільшення платні не вирішить питання. Потрібно працювати з мотивацією людей. Якби люди чітко знали, що за понаднормову працю чи роботу у вихідні вдома, що в наших реаліях досить часто трапляється, вони мають отримувати вдвічі чи навіть втричі більше, і їм саме так заплатять, то вони залишалися б на додаткову роботу. Але це питання просвіти працівників та сумлінності працедавців, які воліють про такі речі мовчати.

Ірина Осташко