Мова йде про село Білошапки Прилуцького району. За легендою назва села походить з давніх часів. Розповідають, що під час чергового нападу ординців на село, люди виставили на палицях безліч білих шапок, налякавши тим самим нападників. Після цього й закріпилася за селом назва Білошапки.
У першій половині 17 ст., коли село належало князям Вишневецьким, воно було настільки багатолюдним, що звалося містечком. Тоді у Білошапках «сидів» особливий «державця» Вишневецького Сверщевський, управитель навколишніх сіл.
На той час Білошапкам належали великі степи від р. Переводу дор. Оржиці, на берегах яких у 17 ст. стали виникати значні хутори. Вперше згадується 1629, отже засновано на території Чернігівського воєводства Речі Посполитої.
Належало польським магнатам Корецьким і Вишневецьким. 1695 гетьман І. Мазепа надав його прилуцькому полковнику Дмитрові Горленку. 1709 універсал на Білошапки одержав бунчуковий товариш Андрій Дмитрович Горленко; але 1713 гетьман І. Скоропадський відібрав у нього село і віддав Гамаліївському монастиреві, у володінні якого воно перебувало до 1794.
В 1780 році село мало 24 двори (43 хати) селян, 7 дворів (18 хат) підсусідків, 15 дворів (31 хата) козаків (19 хат виборних і 12 хат підпомічників); крім того, в селі мешкали 2 родини різночинців та 4 родини духівництва. 1787 в селі налічувалось 468 душ чоловічої статі «різного звання казенних людей і власників» — бунчукового товариша Григорія Гудими і прапорщика Якова Борковського.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Старий Чернігів у кольорових фото (Відео)
В 1795 році було споруджено нову дерев’яну Георгіївську церкву (перша церква збудована до 1699 р).
У 1889 році в селі було уже 136 дворів селян казенних, 26 дворів селян-власників, 64 двори козаків, 8 дворів міщан та ін. всього 343 хати з 1308 жителями. Діяла дерев’яна церква, лікарня, шинок, вітряк.
У 1910 Білошапки мали 297 господарств і 1769 жителів, діяло земське початкове училище, жіноча церковно-парафіяльна школа. З 1917 — у складі УНР.
З 1929 комуністи вдалися до систематичного терору проти незалежних господарників, здійснювали незаконні конфіскації, які називали «розкуркуленням».
У 1932-1933 роках штучний голодомор відняв життя більше ніж половини жителів, переважно старших людей та дітей. Нині там проживає близько півтисячі людей.
За матеріалами з інтернету
