Поетеса Ірина Лукаш не просто пише вірші, а й своєю творчістю вирішує проблеми громади та спонукає владу до дій.
Перший вірш вона написала в 11-річному віці. Тоді шкільний вчитель географії дав завдання учням – написати твір про рідний край.
«Оскільки мені не хотілося довго над цим сидіти, то я вирішила схитрувати. Так і з’явився на світ мій перший вірш. Тоді здавалося, що це шедевр, а зараз, коли передивилася свої старі зошити і знайшла його, то подумала, що краще було б ці записи кудись заховати, щоб ніхто і ніколи їх не знайшов, бо мені буде соромно», – жартує письменниця.
Пізніше Ірина Лукаш ставала учасницею різноманітних шкільних конкурсів творчості, переможницею конкурсів Петра Яцика та Василя Стуса.
За фахом поетеса – географ-біолог. Закінчила Ніжинський педуніверситет. Каже, що цей фах їй зовсім не подобався. А от писати вірші – то інша справа. Втім, у студентські роки вона на деякий час припинила писати вірші. Могла тільки скласти частівку про когось.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівський феномен. 66-й переклад віршів Сергія і Тетяни Дзюби іноземною
Зараз же жінка активно займається поезією. Пише як просто, так і на замовлення, які отримує від звичайних людей, котрі просять скласти вірші про когось на свята, поминки, річниці. Замовники є не лише в Україні, а й у Росії. Аби знайти клієнтів, жінка просто дає оголошення в інтернеті. Далі люди пишуть свої побажання, дають докладну інформацію, що й використовується в текстах.
Поетеса розповідає, що коли продає свої тексти, то всі авторські права віддає замовникам, адже її особистої думки в них нема. Однак заробіток від поезії досить нестабільний.
На життя жінка заробляє тим, що працює в магазині. За її словами, така діяльність допомагає більше часу проводити у спілкуванні з людьми, що сприяє й творчості.
Для натхнення, пояснює жінка, їй багато не треба. Поштовхом до творчості має стати сама ситуація.
«Живий приклад: стою я на балконі, йде пара і свариться. У цю мить у моїй голові народжуються рядки. На написання вірша мені вистачило 15 хвилин. Так само трапляється і в багатьох інших ситуаціях. А якщо ж пишу на замовлення, то мені взагалі не потрібне натхнення, потрібен просто спокій, щоб ніхто не заважав і була цілковита тиша. Це як робота, тому що мені дають інформацію, згідно з якою я повинна писати. Тоді я накидаю рядки, складаю їх у вірш і віддаю замовнику», – розповідає пані Ірина.
Більшу частину сюжетів, викладених у її байках, жінка брала з життя. Знайомі часто впізнають себе у творах Ірини Лукаш. У віршах вона викладає не просто історії людей та ситуації, а й власні переживання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівські поети читатимуть свої вірші в Куликівці
Поки жила в Талалаївці, то писала про погані дороги, освітлення та інші проблеми населеного пункту. Цікавим є те, що після виходу віршів влада одразу починала реагувати на проблеми і їх вирішувати.
«Люди мені телефонують і кажуть, що в них на вулиці не так, я одразу ж пишу. І зараз дійшло до того, що представники місцевого керівництва самі питають у мене, де які є проблеми, аби вирішити їх раніше, аніж вийде мій черговий вірш. Бо ніхто ж не хоче громадського обурення перед виборами. І там зробили парки, чистішими стали майданчики, обгородили пам’ятники», – зазначає Ірина Лукаш.
Ірина Лукаш – атеїстка. Тому у своїй творчості завжди уникає релігійних тем, хоча ніколи не нав’язувала своєї думки іншим. Табу й на політиці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Книга да Вінчі: до Чернігова невдовзі приїде «таємниче» видання відомого вченого (Відео)
Вона зазначає, що раніше їй було досить важко писати про матерів, оскільки у 6 років власна мама її покинула. Пані Ірину виховували бабуся та дідусь.
«Суто психологічно мені було важко налаштуватися на ту думку, що є й гарні матері. І коли я сама стала матір’ю, то почала сприймати цю тему по-іншому, мій дитячий стереотип зник», – ділиться Ірина Лукаш.
Зараз жінка виховує 6-річну доньку, яка вже активно цікавиться поезією. Окрім маминих віршів, дівчинка читає твори Павла Лозового, Олександра Пушкіна, Сергія Єсєніна. Не оминає увагою і поезію своєї мами.
«Більше того, вона вже сама починає римувати. Поки що не завжди ці рими логічні, але дитина вже розуміє, як це робити», – пояснює поетеса.
У творчому доробку Ірини Лукаш є чимало віршів. Однак власної збірки вона наразі не видала, оскільки просто не має на це коштів. Її поезію друкували в районній газеті, коли ще жила в Талалаївці, що на Чернігівщині. Нещодавно створила власну групу у Facebook, де люди можуть ознайомитися з її творчістю.
«Багато людей чекає, що я буду публікуватися, просять про це. Кожного дня у мене по 200 повідомлень у месенджері. У різних групах у соцмережах люди читають мої вірші. І от я вирішила зібрати всіх в одному місці. До себе у друзі я не можу додати всіх охочих, оскільки є обмеження Facebook, яке не дозволяє додавати більше ніж 5 тисяч осіб. У мене цей ліміт вичерпаний. Серед підписників уже три тисячі людей. Для групи ж таких обмежень нема, тому я її і створила», – пояснює жінка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У бібліотеці Короленка відбулося відкриття виставки вишитих робіт Діани Любицької (Фото)
Зараз Ірина Лукаш переїхала з рідної Талалаївки до Конотопа, що на Сумщині. Тут її вірші вже набувають популярності, і поетесу починають впізнавати на вулиці місцеві жителі.
Письменниця зазначає, що після укрупнення районів такі населені пункти, як той, де вона народилася, почнуть занепадати. Жінка побоюється, що тут у її дитини не буде гідного майбутнього. Тому серед її особистих планів – залишитись жити в місті.
Окрім цього, вона має велике бажання нарешті видати власну збірку.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
