Перша літописна згадка про Мену датована 1066 роком.
На території міста виявлено поселення 2-1 тис. до н. е. І-V, ІХ-ХІІІ, ХVІ-ХVІІІ ст. н.е. та кургани Курганний могильник «Юркова Могила» Х-ХІ ст. н. е.
Що подивитися у Мені?
Менський історико-краєзнавчий музей ім. В.Ф. Покотила
Першу музейну кімнату місцевих краєзнавчих матеріалів створено ще в 1950 році в Менському парткабінеті, де тепер приміщення міськради. Вже там було зроблено вітрини, стенди, кабінети, бібліотека з літературою про Чернігівщину, чернігівських авторів, лекційна зала й кімната для самоосвіти.
Це було нове явище в області і воно отримало схвалення й поширення. У культполітосвіті в районі велика увага приділялася добору й використанню краєзнавчих матеріалів, серед них — документи з історії району, діаграми про ріст економіки колгоспів та культури сіл за роки радянської влади та в післявоєнний період. Експонати, які прикрашали стіни музею, були знайдені під час туристичних походів.
У повній експозиції музейна кімната почала діяти з 1952 року. Її наглядачем та екскурсоводом була М.Д. Назаренко-Коноваленко.
Одночасно в школі імені Леніна (тепер це школа імені Шевченка) учителями історії К.П. Ілляшиком, О.С. Князніною та Г.В. Олійником теж почали збиратися експонати для шкільної музейної кімнати, що була їм виділена в 1952 році. Сюди потрапляли в основному матеріали старовини та етнографії.
Менський районний краєзнавчий музей створив учитель школи ім. Леніна В.Ф. Покотило, який проводив туристичні походи рідним краєм з метою зібрати експонати для музею. Туристичні походи тривали до 18 днів. За цей час зібрано експонати, які й сьогодні є золотим фондом музею.
З переходом у 1954 році В.Ф. Покотила з Блистови до Менської середньої школи ця робота пожвавилася. Було створено схематичну експозицію, почав працювати краєзнавчий гурток, який потім переріс у товариство «Юний краєзнавець». В.Ф. Покотило разом із Д.Т. Серьодкиною видали книгу «Юний краєзнавець».
Кількість експонатів зростала. В 1959-1960 навчальному році під музей було відведено окремий шкільний будинок (тепер їдальня школи імені Шевченка).
Під час літніх канікул у 1959 році почалася активна робота зі створення нової експозиції й оформлення кімнати. Через певний час справу було зроблено. У п’яти кімнатах скомпонувалася струнка, науково обґрунтована періодизація історії району. Експозиція включає близько 3000 експонатів. Краєзнавство поєднувалося із народознавством. У вхідній кімнаті показана історія створення музею і діяльність краєзнавців. Велику допомогу музею надала громадськість.
Значення музею і краєзнавства в навчально-виховній роботі зростало і привернуло увагу Міністерства освіти. Тому на базі музею у 1961 році було проведено республіканський семінар відповідальних працівників за краєзнавство й туризм. Вони позитивно оцінили діяльність працівників музею.
Створення районного музею мало свій вплив і на периферію. Були створені краєзнавчі музеї в Стольному, Синявці, Жовтневому, Локнистому, Березні, Слобідці та інших селах району.
З побудовою нового приміщення школи імені Леніна у 1965 році музей було перенесено в будинок її інтернату. А потім районна влада надала окремий будинок по вулиці Шевченка, де він знаходиться і нині.
У 1993 році як складову частину районного музею відкрито районну художню галерею при Будинку культури. І сьогодні музейний фонд постійно поповнюється. Працівники музею проводять роботу з населенням району з метою поповнити музейний фонд. Жителі Меншини не залишаються байдужими до минулого рідного краю і передають цікаві експонати та вишивки.
У районному краєзнавчому музеї зберігається немало археологічних знахідок, виявлених у Мені та її околицях, які є прямим підтвердженням існування на території нашого міста древніх поселень 3-4-тисячолітньої давності.
У 1955 р. при добуванні торфу в поймі р. Мени були знайдені три бронзові браслети й фігурна застібка – фібула, які датуються 6-7 ст. і свідчать про давні торговельні зв’язки нашого краю. На місці добування торфу було виявлено також рештки досить великого судна, що є підтвердженням того, що р. Мена у давнину була судноплавною. Цікаво, що й нині прилегла до річки місцевість у напрямку до с. Величківки зветься Пристань.
Зоопарк
У Мені знаходиться заповідний об’єкт загальнодержавного значення – Менський зоопарк, заснований у 1976 р. місцевим жителем Г.І. Полосьмаком. Його площа дорівнює 9 га. Зоопарк налічує близько 560 тварин, представників 120 видів, з них 17 занесених до Всесвітньої Червоної книги та Червоної книги України. Звірів і птахів виділяли зоопарки Єревана, С.-Петербурга, Одеси та інших міст. Чехословацькі друзі подарували золотих фазанів, з Куби моряки привезли крокодилів. У зоопарку створено сприятливі умови для життя й розмноження тварин.
Урочище «Остреч», санаторій «Остреч»
За 4 км. від Мени на березі штучно створеного мальовничого озера в урочищі Остре знаходиться унікальна здравниця Чернігівщини – санаторій «Остреч». Сосновий ліс, прозора вода, відпочинок на золотому піску роблять його привабливим для охочих відпочити. Одним із найцінніших багатств здравниці є мінеральна вода, що за своїм складом аналогічна кримським мінеральним водам, а також цілющі лікувальні торфогрязі.
Поряд із санаторієм Остреч є дитячий табір «Казковий». Він розрахований на 170 осіб за зміну (в літній період).
