Невід’ємний атрибут Нового року – це, звісно, яскраве новорічне деревце. І в кожну епоху сосну чи ялинку прикрашали по-особливому. Між тим, був час, коли символами зимових свят були зовсім інші речі, причому не менш цікаві.
Тож як і що прикрашали в оселях до новорічно-різдвяного періоду, можна побачити в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського.
Музейні працівники – науковий співробітник Оксана Глухенька та її колега Зінаїда Петькова – з допомогою інших колег підготували проєкт «Від дідуха до ялинки».
Нині вже загальновідомо, що різдвяний сніп «дідух» тривалий час був символом Різдва.
«Це наша така українська спадщина і автентика. Його заносили та ставили на стіл під ікони. І цьогоріч директор нашого музею Сергій Лаєвський ще у грудні «підкинув» творчу ініціативу встановити такого дідуха в нашому закладі, аби відвідувачі, які приходять до музею, відчули дух Різдва, відповідний настрій. До того ж, нині модно фотографуватися на фоні таких локацій, де і дідух в інтер’єрі, і ялинка», – у коментарі для ЧЕline зазначила Оксана Глухенька.
Задумано – зроблено! Новорічно-різдвяну інсталяцію з дідухом встановили в експозиції, де представлений інтер’єр селянської хати кінця ХІХ – початку ХХ століття. Причому зробили як годиться. Під іконами встановили стіл і поставили на ньому все що треба.
«Дідуха нам надав Обласний центр народної творчості. Вони виготовили його з пшеничних колосків. Дідух символізує врожай, багатство й одночасно уособлює місце для душ предків. Також ми на столі поставили керамічний посуд і символічний горщик із кутею, ложки поклали. Бо у Святвечір живі вшановують померлих родичів, які приходять на святкову вечерю. На свята присутній увесь рід. Святки тривають від Різдва до Водохреща. І це така дуже магічна і чарівна пора», – розповіла Оксана Глухенька.
Ялинку, вже більш звичну для сучасників, можна побачити в інтер’єрі маєтку вітальні Ґалаґана. До речі, там усе витримано в дусі ХІХ сторіччя.
«Ми там встановили штучну ялиноньку. Але ж її не можна прикрасити сучасними кульками. Бо було б дуже негармонійно.
На сторінках «Чернігівського слова» кінця ХІХ – початку ХХ століття (це газета, що зберігається в наших фондах) і в «Чернігівських губернських відомостях» віднайшли інформацію, як святкували тоді Різдво і Новий рік. Зокрема як наряджали ялинку. Взагалі ж цей звичай прийшов до нас із Німеччини. Бо давні германські племена вшановували дух лісу і прикрашали ялинки. У наші українські оселі ця традиція прийшла десь у другій половині чи у кінці ХІХ сторіччя, причому в містах. А в селах тривалий час головним був Дідух», – повідомила пані Оксана.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Щедрий вечір! Добрий вечір!»: до ЧЕline на Маланки завітали щедрувальники (Відео)
За її словами, українці в ті часи прикрашали ялинку яблучками, символами райського плода, саморобними прикрасами з соломи, зокрема ангеликами. Переважно цим займалися діти та їхні матері. З кольорового паперу вирізували ангелів, робили інші поробки. Вата символізувала сніг, робили саморобні кульки, змотані з газет й оповиті фольгою. Були їстівні прикраси – цукерки, медівнички, прянички, горішки.
«Хоча з’являються електричні гірлянди, до середини ХХ сторіччя були дуже поширені свічки, які кріпилися на ялинку на спеціальних лапках. В нашому інтер’єрі прянички висять, яблучка і горішки, пофарбовані золотою і срібною фарбами, і справжні маленькі декоративні свічки. Але ж треба дотримуватися пожежної безпеки, щоб ялинка не загорілася. То ми їх не запалюємо. Вони просто символізують Божу благодать, віру і Вифлеємську зірку. Взагалі ж, угорі на ялинці завжди була восьмикутна Вифлеємська зірочка. А коли більшовики зламали традицію, то стала вже п’ятикутна зірка. І за часів радянської влади зміщується акцент із Різдва на Новий рік і зі святого Миколая – на Діда Мороза. Бо інші були цінності», – повідомляє науковий співробітник музею.
Вона також розповіла, що горішки, які прикрашають цю ялинку, – це справжні раритети.
«Їх надала зі своєї домашньої колекції старший науковий співробітник Світлана Половнікова. Ці горішки їй робив сусід Петро Кияшко, відомий чернігівський реставратор. Він реставрував іконостас Спаського собору. Відновлював позолоту. Тож можна сказати, що ці новорічні прикраси – це родинна реліквія родини Світлани Половнікової», – пояснила Оксана Глухенька.
А ще в цій експозиції представлені новорічні та різдвяні листівки, які познаходили в музейних фондах. Вони датуються кінцем ХІХ – початком ХХ століття. Представлені західноєвропейські листівки, з краєвидами зимових пейзажів, навіть із позолоченими героями давньої Греції.
У музеї також прикрасили ялинку в дусі радянського часу.
«У нас на третьому поверсі є інтер’єр 50-60-х років, уже радянського часу. І там також ялинонька, під нею Дід Мороз, 1973 року, та Снігуронька. Цього Діда Мороза також принесла Світлана Половнікова. І наші співробітники давні іграшки, які зберігаються в родинах, принесли, щоб ми прикрасили цю ялиноньку. Зокрема науковий співробітник музею Олена Трухан також надавала прикраси й організовувала прикрашання ялинки», – зауважила Оксана Глухенька.
Як уже повідомлялося, цю ялинку прагнули відтворити в дусі радянської епохи.
«Особливість у тому, що вже використовувалися скляні іграшки. Ось у ту добу людина полетіла в космос, то в нас на ялиночці є іграшкова ракета з написом СРСР, червоноармієць із зіркою на лобі. Є іграшки, які відображають життя у стилі техно. Це маленький скляний автомобіль, могли бути літачки, дирижаблі, паровозики. А ще ж ми пам’ятаємо Хрущова з його кукурудзою, то ялинку прикрашали тканими іграшками пофарбованими у вигляді овочів і фруктів, грибочків і, звісно ж, у вигляді кукурудзи. Можливо, це було як побажання майбутнього врожаю. І обов’язково на цій ялинці мали бути тоненькі бурульки. Люди, які приходять до нашого музею, навіть зі сльозами на очах дивляться на ці іграшки, бо згадують дитинство.
У нас ще представлене скляне намисто з дутого скла. Воно водночас є жіночими нагрудними прикрасами, які носили на Чернігівщині на початку ХХ сторіччя, хоча воно дуже крихке, його легко пошкодити. І в 1939 році це намисто в Коропському районі носили. І водночас ним прикрашали ялинку. Як гірляндами зі скляних намистин», – розказала наукова співробітниця музею.
Проєкт чудовий, пізнавальний і водночас такий, що заряджає позитивними емоціями. Тож якщо вам досі бракує святкового настрою, варто завітати до музею!
Спілкувалась Ірина Осташко
Фото – музею імені В.В. Тарновського
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
