Вбили фермера, розстрілювали людей і забирали дітей: безчинства орків на Бахмаччині

Уже звикаємо до мирних ранків на Чернігівщині, уже тягне до землі, бо ми хліборобська нація, на відміну від кочівництва окупантів, бо сьогодні — Благовіщення Богородиці, після свята якої вже можна чіпати землю.

Зв’язався з Миколою Черепом — засновником знаменитого Соколиного хутора біля Качанівки.

Його доля милувала — нашестя обминуло: окупанти чотири рази пройшли через Парафіївку, але Петрушівку не зачепили. Зате разів 70 обстрілювали містечко Дмитрівку — для чого? Ніхто не може розгадати придуркуватих замислів російського воєнного безумства.

А у Голінці, Гайвороні, Терешисі та Рубанці росіяни натворили безчинств, там є вбиті і були полонені — навіть дітей забирали, як росіяни сказали, окопи копать.

У Григорівці росіяни розстріляли фермера Миколу Бабіна. Уже багато прикладів російського наміру знищити українську економіку і українців, які мають економічну хватку.

А Микола Череп перед Широкою війною відкрив у Черкаському краєзнавчому музеї виставку своїх фотографій «Стежками Тараса від Чернігова до Черкас». І її треба буде побачити, бо українська культура і наш Тарас — то основа нашої самості, недарма у знищеній кацапами Бородянці вони розстрілювали не тільки українців, але й пам’ятник Тарасу Шевченку.

Колись російського соціолога Алєксанда Зінов’єва запитали чи залишилось щось у російському народі суто національне і він відповів:»Веками отработанная способность унижаться и унижать других, способность приспособояться к мнению других, способность угождать и требовать того же от других».

Ну, це ще м’яко сказано. Але зрозуміти оту глибинну злобу, яка прийшла в Україну зі справжньої Росії, без лакування всякими толстоєвськими, — важко. Бо нічим не можна виправдати нелюдські знущання навіть над тваринами, як у Бучі, де росіяни прибили лапи псу і живцем здирали з нього шкуру. З людьми поступали не краще…

Василь Чепурний