Якщо спитати чернігівців про місцеве військове авіаучилище, то про «Льотку» тут знають усі. Проте війна, розв’язана Росією проти України, призвела до того, що колишні випускники легендарного навчального закладу знищують бомбами місто своєї Альма-матер і навчили цьому своїх дітей.
Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків імені Ленінського комсомолу (ЧВВАУЛ) – було знаковим і навіть якоюсь мірою легендарним навчальним закладом у колишньому СРСР. Його закінчили понад 5 тис пілотів, серед яких 11 льотчиків-космонавтів, 60 генералів, 30 заслужених військових льотчиків. Серед відомих випускників ЧВВАУЛ – Герой України, космонавт Леонід Каденюк.
В 1995 році училище було розформоване, однак його випускники щороку зустрічалися та спілкувалися на території своєї Альма-матер, діяла рада ветеранів училища, яка займалася громадською діяльністю.
Однак тепер, після повномасштабного нападу Росії на Україну, частина випускників славетного училища, які служать у лавах російської армії, воюють проти України, здійснюючи бойові вильоти або плануючи ураження «бойових цілей» у містах України, у тому числі в Чернігові.
Злочини для Гааги
Наприкінці лютого, коли агресія Росії набула нових масштабів, а до сухопутного наступу додалася авіація, багато хто з українців намагався «достукатися» до своїх знайомих, друзів та родичів у Росії. Таку спробу зробив і чернігівський громадський активіст Олександр Гашпар. На своїй сторінці в мережі Facebook чернігівець оприлюднив лист до депутата Держдуми РФ, космонавта, колишнього випускника Чернігівського льотного училища Олександра Самокутяєва, «аби він подивився, на що перетворилось місто, в якому він бігав у самоволку до чернігівських дівчат, і аби він знав, що кров невинних людей, в тому числі дітей, і на його руках».
Під час одного з авіанальотів на Чернігів, за словами Олександра Гашпара, ледь не загинув його батько (колишній викладач ЧВВАУЛ та колишній командир роти російського депутата), який разом з донькою та онуком стояв у черзі до магазину, а в будинок поряд влучила ракета, випущена з російського винищувача. При цьому жодних військових об’єктів поруч не було.
У всесвітній правозахисній організації Amnesty International зазначили, що внаслідок цього удару загинуло 47 мирних жителів. А сам він може бути розцінений як воєнний злочин.
«Авіаудар по вулицях Чернігова вражає свідомість. Це був безжальний, невибірковий напад на людей, коли вони займалися повсякденними справами у своїх домах, на вулицях і в магазинах… Прокурор Міжнародного кримінального суду повинен розслідувати цей авіаудар як воєнний злочин», – заявила директорка Amnesty International з кризового реагування Джоанна Марінер.
«Якою моральною потворою, моральним покидьком треба бути, аби натиснути на гашетку, навівши приціл на житловий будинок? Як буде спатися пілотам цих винищувачів, які знищують мирне населення в моєму рідному Чернігові і по всій Україні? Що відчувають їхні діти і дружини, батько або чоловік яких є не захисником, а справжнім кровожерливим вбивцею? Хочу дожити до того моменту, коли всі вони опиняться на лаві підсудних в Гаазі», — наголошує Олександр Гашпар.
Втім, російський адресат його повідомлення на лист з України промовчав.
В бій ідуть пілоти-пенсіонери
«З одного боку, розумієш, що ЧВВАУЛ був одним з головних центрів підготовки льотчиків в СРСР. З іншого, виходить, що саме в нашому місті навчились літати ці безпринципні мразі, які тепер використовують свої навички, в тому числі для знищення своєї Альма-матер», — зазначає чернігівець Влад Бульба в обговоренні, чи дійсно деякі російські пілоти, які бомбардують Україну, могли навчатися в Чернігові, адже багато з них вже мають бути на пенсії.
Однак історик та військовий експерт Михайло Жирохов розповів УНІАН, що факти участі випускників ЧВВАУЛ у бойових вильотах дійсно є. На сьогодні точно відомо про двох таких осіб.
Зокрема, на початку травня повідомлялося, що в районі міста Попасна Луганської області було збито російський ворожий літак та загибель пілота. Загиблий — Микола Марков, випускник ЧВВАУЛ 1976 року, мешкав у м. Ліда в Білорусі. Найманцем літав у Африці, потім підписав контракт з повітряно-космічними силами РФ. Так потрапив на війну.
«Чоловік був 1955 року народження. Для пілотів це дуже солідний вік — «глибокий пенсіонер». А отже, це свідчить про деградацію льотних кадрів. Тобто може означати, що росіяни або не мають достатньої кількості льотчиків, або притримують кращі кадри для подальших дій», — вважає Михайло Жирохов.
Люди без честі та совісті
Військовий експерт розповідає, що для багатьох українців, колишніх випускників чернігівської «Льотки», незалежно від їхніх поглядів – проукраїнських чи проросійських – бомбардування Чернігова стало шоком. Зокрема, місцеві були переконані, що місто бомблять льотчики, «яких підготували їхні колишні побратими». Хоча однокашники, які опинились в РФ, іноді й намагалися знайти контакт, запитуючи чернігівців, «як ви?».
«Вони ще питають! Але ж я знаю, що він (однокашник, – УНІАН) сидить у штабі армії. Так, він не літає, але ж він планує ці вильоти!», — процитував Жирохов одного з колишніх випускників льотного училища, який під час авіанальотів перебував у Чернігові.
На жаль, і організація випускників, і окремі випускники льотного училища більше орієнтувалися на спільне з Росією минуле, аніж бачення майбутнього України. Жирохов згадує, як один з ветеранів-льотчиків після 2014 року телефонував у Росію і «давав» поради однокашникам: «Робіть щось, бо, мовляв, молодь в Україні Росію вже не сприймає».
Або ще один приклад: пілот після виходу на пенсію переїхав з російського Челябінська у селище Добрянка на Чернігівщині. Чоловік займався в селищі активною громадською роботою, але після 24 лютого підтримав росіян і заявив, що «розуміє, чому Путін почав війну». Проте чомусь не повернувся в Челябінськ, а переїхав до доньки у Францію.
Тож не дивно, що з початком повномасштабної війни жодних заяв щодо засудження військової агресії Росії чи звернення до колишніх однокурсників у публічному просторі від Ради ветеранів ЧВВАУЛ не прозвучало. Хоча випускники чернігівської «Льотки», особливо космонавти, досі мають керівні посади в збройних силах РФ.
Антиукраїнська ідеологія
Таку позицію Михайло Жирохов пояснює нерозірваним колом ідеологічного впливу. Мовляв, усі вони виросли в СРСР та ностальгують за Радянським Союзом.
«Вони були жовтенятами, піонерами, комсомольцями. А в 17 років, коли особистість ще не сформована, коли власна думка тільки викристалізовується, потрапляли під вплив замполітів в училищі. Далі – військова служба, де всі ідеологічні наративи продовжували повторювати. Вони так прожили своє життя, так виховали своїх дітей та онуків», — зазначає військовий експерт.
Він нагадує, що військовим льотчикам-українцям складніше було потрапити на військову службу саме в Україні, а здебільшого доводилося служити далеко за межами Батьківщини, в далеких краях колишнього Союзу. Тому Жирохов упевнений, що пояснити колишнім випускникам ЧВВАУЛ, які проживають в Росії чи Білорусі, що Росія – агресор, а її армія скоює військові злочини – нереально.
Підполковник запасу, військовий льотчик І класу Михайло Баєв – випускник ЧВВАУЛ 1980 року. Він говорить, що їхній випуск унікальний, адже за чотири роки навчання не допустили жодних аварій чи катастроф, це єдиний такий випуск в історії училища. Чоловік служив у складі центральної групи військ СРСР на території Чехословаччини, потім – на Далекому Сході.
Баєв теж зауважує, що в радянські часи звертав увагу на якийсь дисбаланс у кадровій політиці, зокрема, у винищувальній авіації.
«Якщо говорити про Далекий Схід, то серед військових льотчиків було співвідношення українців до росіян десь 70% на 30%. Мабуть, політика була така. На керівних посадах вищого щабля, в основному, були росіяни», — ділиться своїми спостереженнями військовий льотчик.
Ставлення часом було зневажливе і другорядне – «хохли». Адже пілоти з Москви чи Пітера (правда, не усі) вважали українців менш елітними.
Баєв обіймав посаду командира авіаційної ескадрильї, командир полку теж був українцем. Тому після 1991 року одним із перших відправився «у розвідку» в Україну, і потім своїх побратимів перетягнув. Завершував військову службу в Старокостянтинові Хмельницької області.
«Вони нас не розуміють»
Уже в незалежній Україні на керівних військових посадах в українській авіації продовжували залишатися росіяни. Згодом це зіграло свою негативну роль.
«Ми, як представники Союзу офіцерів України, пропонували звернути на це увагу й дотримуватися правила, що на посадах від командира авіаційної ланки і вище мають бути тільки українці. Але до нас, на жаль, не дослухалися», — зазначає Михайло Баєв.
Він згадує, як раніше спілкувався з колишніми однокурсниками та товаришами по службі в одній з соцмереж, але з 2014 року спілкування здебільшого припинилося з ідеологічних причин.
Баєв – учасник Майдану і Революції Гідності, а його «друзі» з Росії писали, що він «не розуміє, що відбувається». Навіть знаходилися такі, які заявляли: «Що ви собі дозволяєте? Треба вас на місце поставити!». Тому, на його думку, зараз вже немає потреби когось у чомусь переконувати.
Вже давно Михайло Баєв не говорив з колишніми однокашниками, але у перший місяць широкомасштабного наступу Росії на Україну український льотчик в телесюжеті про полоненого російського льотчика упізнав… сина свого колеги по службі.
24 березня сили протиповітряної оборони ЗСУ на Ізюмському напрямку Харківської області знищили російський винищувач СУ-35 (один з найновіших літаків, вартість якого вимірюється десятками мільйонів доларів). Пілота ворожого літака затримали українські військові. Ним виявився підполковник курського винищувального авіаполку Сергій Косік. Його завдання як льотчика був супровід військової колони та «робота за координатами», які він отримував від старшого штурмана.
«З батьком Сергія – теж Сергієм — ми служили в одному полку. Жили в одному будинку. Хлопець навчався в одному класі з нашим сином, а моя дружина була у них першою вчителькою», — розповів про злу іронію долі пан Михайло.
Сергій Косік-молодший не закінчував ЧВВАУЛ, однак його батько – випускник училища 1978 року. Хлопець теж приїздив на зустрічі випускників ЧВВАУЛ. Але це не завадило в подальшому льотчику бомбити Україну, і можливо, Чернігів.
Ані братерства, ані солідарності
Сьогодні в Чернігові проживають тисячі родин, чия доля пов’язана з ЧВВАУЛ. А його випускники служать в авіації незалежної України та обіймають різні посади в авіаційній галузі по всьому світу.
Щороку в серпні в Чернігові проходила традиційна зустріч випускників ЧВВАУЛ. Серед гостей — обов’язково представники російської армії. Вони могли прилітати спеціальним рейсом і приземлялися на аеродромі в Півцях. Іноді кількість учасників сягала до тисячі. Торік, коли випускники ЧВВАУЛ відзначали 70-річчя з часу заснування льотного училища, гостей з Росії і Білорусі вже було обмаль. А «велика війна» остаточно все змінила.
Не лишилося ані братерства, ані солідарності, про що традиційно і пафосно говорили промовці під час зустрічей випускників ЧВВАУЛ. Навіть група у Facebook «Друзі ЧВВАУЛ» 24 лютого припинила свою діяльність з лаконічним і промовистим поясненням — «тому що…».
Схоже, більше зустрічей випускників льотного училища за участю росіян або тих, хто підтримав війну, вже не буде, адже це виглядатиме приблизно як зустріч катів та їхніх жертв.
Мабуть, Чернігів і надалі пишатиметься своїм училищем льотчиків, однак не всіма льотчиками. Бо не всі випускники виявилися гідними людьми.
Ярина Мирославська, УНІАН
