Протрималися й вистояли: громади Чернігівщини – про рік, що минає
Непростий 2023-й поволі добігає кінця. Звісно, що під час війни в державі українцям живеться непросто. Між тим, навіть у нинішніх надскладних умовах громадам вдалося впоратися зі своїми завданнями. Хоча почасти доводилося поставати перед купою різних викликів.
Олександр Медведьов, голова Сновської громади
Війна триває, продовжуються обстріли наших кордонів, люди з наших прикордонних сіл повідселялися. У селі Єліне вже майже нікого немає, у Клюсах одна родина залишилася, багато людей із Гірська повиїжджали, із Хрінівки. Тобто з північного кордону впродовж нинішнього року люди переїжджали або до Сновська, або в села, що подалі від кордону. Це війна, це життя і від цього нікуди не подінешся.
Що стосується економіки і грошей, то до жовтня у нас було добре, бо ПДФО від військових, прикордонників, поліції, військкомату, ДСНС йшло в бюджет громади. Тому нам вдалося проводити ямкові ремонти доріг, впорядковувати дерева, щоб нічого ніде не впало, також фарбували й білили, наводили лад. Тобто прагнули, щоб був лад у благоустрої.
Не було в нас перебоїв із водою, каналізацією.
А через те, що з жовтня у нас забрали ПДФО – за жовтень і листопад це більше ніж 202 мільйони гривень, – нині це дуже відчутно для нашого бюджету. І далі ми не отримаємо цього ПДФО у грудні. Ми сподівалися, що ці гроші в нас будуть, а їх не буде. І наступного року також. Сільгоспгосподарства, які біля кордону і тому через це нічого не сіяли та не збирали врожай, мають пільги. То теж не отримуємо надходжень до бюджету. І отак у нас на наступний рік виходить приблизно мінус 81 мільйон гривень. Дуже-дуже тяжко буде наступного року.
А рік, який минає, ми практично пережили. Тримаємося. І порахували, що ми входимо в новий рік без боргів, розраховуємося із заробітних плат, енергоносіїв. Тож нормально. Окрім того, що війна триває і це жах.
Лікарі й освітяни працювали, територіальний центр також, працювала і галузь культури по мірі можливостей. Відбувалися й спортивні змагання. Наскільки можливо під час війни, ми намагалися триматися й жити. Школи в нас на змішаній формі навчання – це міські школи.
Ми погодили, щоб Кучинівська школа перейшла на очне навчання, бо там є укриття, і школа в Рогізках також. А прикордонні школи – на дистанційці. Це Тихоновичі, Нові Боровичі, Тур’я. Хоч там і бомбосховища є, зокрема в Тур’ї та Нових Боровичах, але ж на змішану форму навчання там не переходять.
Провадили сесії й виконкоми, ухвалювали рішення з усіх питань – комунальних, кадрових, земельних. Тобто працювали.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сусідська війна: на Чернігівщині влаштували цькування вчительки музики, яка піклується про нічийних тварин
Роман Боюн, староста Бірківського старостинського округу
Безперечно, в роботі доводиться непросто, особливо коли в Україні війна. Але виклики завжди були і будуть. Намагаємося в нашому окрузі допомагати людям, підтримуємо одне одного. Люди нині переважно потребують соціальної допомоги. То допомагаємо з оформленням документів на всілякі соціальні допомоги – субсидії, пільги, різні виплати, зокрема багатодітним родинам. Допомагаємо також родинам переселенців чим можемо. Бо люди приїжджають до нас і мало що знають про наше життя.
У період повномасштабного вторгнення в нас було багато переселенців. На сьогодні залишилися вісім сімей. Це люди з Миколаєва, Херсона, Херсонської області, Харківської області. Навіть багатодітна родина приїхала з Донецької області. Це молода сім’я з чотирма дітьми. Вони придбали будинок у нашому населеному пункті і живуть, діти до садочка ходять.
Інші переселенці також хати купили. Наприклад, із Херсона недавно люди приїхали та купили будинок. Хати нині в нас недорогі, то люди можуть придбати, обживаються. От лише роботи немає.
Недавно зробили ремонт покрівлі на старостаті, якого дуже давно не робили. Приміщення в нас чимале, опалюється, то тепло. В цьому приміщенні в нас розташовується і бібліотека, поштарі як приїжджають, то розміщуються. Люди також приходять і отримують послуги в теплі, в комфортних умовах.
Погані дороги, але якось перебудемо. Бо краще нині на військові потреби кошти спрямувати. А розбитими дорогами якось ще поїздимо.
Нині прагнемо, щоб були дороги розчищені, бо закидає трішки сніжком. Треба також, щоб дороги були потрушені.
І нині добре, що держава та міжнародні організації виділяють додаткові кошти на субсидію для людей, які опалюють домівки твердим паливом – дровами. Тож вирішенням цього питання ми також займаємося.
Ірина Осташко
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv