Його вважають одним із великих вчених, математичним генієм XIX-XX ст. Він – автор шести фундаментальних монографій, кожна з яких відкрила нову галузь математичних досліджень. І до сьогодні його математичні побудови у багатовимірних просторах використовуються у кристалографії, астрономії, астрофізиці, радіаційній фізиці, фізичній хімії, хімічній інженерії, комп’ютерній графіці, електроніці, екології, офтальмології.
Нині так популярний штучний інтелект і створювався він саме з використанням відкритих цим вченим математичних побудов. Одна із основ програмування, яка використовується і сьогодні, ґрунтується на «аналітичній теорії чисел», автором якої є цей науковець.
Мова про Георгія (Юрія) Феодосійовича Вороного, уродженця с. Журавка (Жоравка), у козацькі часи – сотенного містечка Прилуцького полку (нині Чернігівська область, Прилуцький район).
Захоплення з дитинства математикою всіляко підтримували його батьки – Феодосій та Клеопатра, які працювали викладачами у різних навчальних закладах України та Молдови, а батько багато з яких очолював, був педагогом за покликанням, ініціатором створення безкоштовних недільних шкіл для робітничої молоді, селекціонером.
Ще зі студентських років Георгій почав публікуватись у тематичних наукових виданнях та вражав своїх викладачів винятковою внутрішньою самодисципліною, наполегливою щоденною дослідницькою роботою у пошуку нових математичних фактів. У 26 років ! (1894) Вороного призначають професором Варшавського університету.
Паралельно Георгій Феодосійович обіймає посаду декана механічного факультету Варшавського політехнічного інституту. Здавалось, він поспішав в усьому: намагався встигнути якомога більше дослідити, вивчити, і не дарма, адже його життя обірвалось у 40 років із-за невиліковної на той час хвороби жовчного міхура та нирок. 20.11. 1908 р.
Георгій Вороний помер. Згідно з його останньою волею поховали Георгія Феодосійовича у рідному селі. Протягом усього життя Георгій Вороний зберігав зв’язки з Журавкою, щороку приїздив туди під час літніх канікул та відпусток, де йому у тиші вдавалось обмірковувати свої наукові праці. Тривалий час його забальзамоване тіло зберігалося у спеціальному склепі, але на початку 30-х років ХХ ст. могилу сплюндровано, склеп зруйновано, тіло вченого певний час знаходилось просто неба. Односельці згодом все ж таки змогли перепоховати Георгія у могилу до його батька Феодосія Яковича.
Практичне забуття на довгі роки на Батьківщині, проте не у світовій математичній науці, де не одне десятиліття впроваджені поняття «метод Вороного», «клітини Вороного», «діаграми Вороного», «розбиття Вороного», «мозаїки Вороного». Й донині напрацювання Г. Вороного актуальні в інженерних конструкціях, у дизайнерських проєктах, тому що його метод розбиття певного об’єму на частини дозволяє створювати максимально міцні структури з використанням мінімальної кількості матеріалу. Дослідження з використанням діаграм Вороного продовжують проводити практично в усіх країнах Європи, Америки, Японії, Китаї, Австралії, Індії, Новій Зеландії — практично по всьому світу. За останні 30 років вийшло кілька ґрунтовних монографій та сотні статей, в яких узагальнено напрацювання Вороного. У Сеулі – столиці Південної Кореї (Університет Ханьян) діє Дослідницький центр діаграм Вороного. З поч. ХХІ ст. у різних країнах світу проводяться щорічні міжнародні симпозіуми, присвячені узагальненням діаграм Вороного та їхньому використанню. Про надзвичайно широке використання цих діаграм свідчать десятки тисяч посилань в Google на такі терміни, як voronoi diagrams, applications of voronoi diagrams, voronoi art, voronoi diagrams nature, voronoi design, voronoi architecture design, voronoi urban design та ін. В Україні, після здобуття незалежності, також періодично проходять Міжнародні конференції, присвячені розвиткові наукових напрямів, що їх розробляв Г. Вороний.
У 2010 р. на його малій батьківщині, у с. Журавка, створено Благодійний фонд ім. Георгія Вороного з метою увічнення місць, пов’язаних з життям всесвітньовідомого математика та його родини (батька, братів, дітей, племінників).
Видатний математик мав багатодітну сім’ю. Двоє його синів були лікарями: Олександр – онколог, загинув у 1948 р. у ГУЛАГзі, Юрій – видатний трансплантолог із-за заборон вимушений практично до кінця життя працювати лікарем-урологом у Житомирі. Родинам доньок Г. Вороного теж дісталося: їх чоловіки були репресовані та закатовані у ГУЛАГзі. Відповідно на родині довго залишалось тавро «ворогів народу».
Його брат – Михайло – продовжив справу батька та сприяв створенню у 1885 р. у рідному селі одного із перших у російській імперії заводів для переробки лікарських рослин.
Його племінник – Андрій, історик та геолог, знайшов у 1927 р. поблизу села стоянку первісної людини, датовану 10-8 тис. р. до н.е., яку назвали Журавською. Теж був репресований та засланий на Кольський півострів.
Одна із доньок Г. Вороного – Марія писала: «Мій дід, батько, його брати та діти – вони були справжні… У родині вчили ніколи не думати про багатство, та багатими ми ніколи й не були, не думали навіть і про славу, а тільки про славу України».
За матеріалами wikipedia, статті Олега Вишнякова на «Одеська політехніка — on-line», Чернігівщина туристична
