Від початку війни в Україні жінки активно стають на захист країни, і Тетяна – не виняток. Від 2015 року вона добровільно вступила в лави організації «Медичний корпус», забезпечуючи евакуацію поранених на сході. Проте велика війна не викликала здивування для Тетяни. Яким чином вона готувалася до цих подій?
«Ми вже розуміли, що це буде, ми ще за два місяці більш активно готувалися, мене запрошували на проєкти – допомогти підготувати цивільне населення, це було від Національного корпусу «Не панікуй – готуйся». Ми провели кілька заходів у Чернігові, вже люди почали трошки просинатися і розуміти, що буде війна», — Тетяна – інструктор із тактичної медицини в 105-му Прикордонному загоні.
Для кожного українця 24 лютого закарбувалося в пам’яті назавжди. Як жінка зустріла війну та які обставини спонукали її вибрати прикордонну службу?
«Бах 24 лютого, ми прокинулися від дзвінка моєї подруги, вона сказала: «Київ і Харків бомблять, почалася війна». На момент 24 лютого не ухвалювала рішення не мобілізуватися, ухвалювала рішення – куди? Та з ким разом? Це суттєво спрощує ситуацію, коли в тебе є побратими-однодумці, ти їм довіряєш і ти одразу з ними йдеш кудись. Розглядалося кілька варіантів, ухвалювали рішення побратими мої. І коли вони ухвалили це рішення, я пішла за замовчуванням у ДПСУ. Проконсультувалися, можна так сказати, що до них можна, вони мобілізовують. Приїхали вже з документами та сказали, що ми хочемо служити у вас, дайте нам зброю, ми підемо воювати», — Тетяна – інструктор із тактичної медицини в 105-му Прикордонному загоні.
25 лютого Тетяна разом зі своїм чоловіком мобілізувалася до лав прикордонників. Як чоловік відреагував на вибір своєї дружини?
«Із чоловіком була розмова за два місяці до вторгнення, ми сіли поговорили, просто кожен озвучив одне одному своє бажання та думки, починається вторгнення – йдемо мобілізовуватись, офіційно на службу. У нього заперечень не було, просто нам треба було обдумати, з ким залишити дітей, куди вони поїдуть, треба було спланувати все і підготуватися. Це просто було прийняття рішення одне одного, і це, я вважаю, правильно, це не те рішення, на яке може впливати хтось, окрім тебе самого», — Тетяна – інструктор із тактичної медицини в 105-му Прикордонному загоні.
Тетяна має за плечима дев’ять років досвіду надання першої допомоги пораненим, та яким був її перший випадок від початку вторгнення?
«Першим пораненим був якраз командир нашої групи, на момент вторгнення ми були окремої групою аеророзвідки, виїхали на завдання, під час цього завдання був обстріл, і частина групи потрапила під цей обстріл. Був поранений командир, його до мене підвезли, бо ми були розосереджені. У нього було уламкове поранення в поперек, масивної кровотечі не було, оцінювання стану, накладання пов’язки. Була ситуація морально складна, коли по Войково прилетіло. Ми там були поряд і першими пішли надавати допомогу на місце, я зі своїми побратимами. Я з медичним рюкзаком залишалась ззовні, а хлопці пішли всередину. У якийсь момент, коли вони довго не виходили з будинку, який горів уже 10 хвилин, у мене почали закрадатися думки… Вони ж були без захисту дихальних шляхів, без нічого, бо зрозуміло було, що там є люди. Відповідно, я почала переживати за них, це було порушення заходів безпеки, не можна було туди йти без рятувальників і пожежників та намагатися витягнути людей, але моральний фактор, що там цивільні люди, які потребують допомоги, керував нами. Я вже думала, що в нас мінус три в групі, але вони вийшли і живі, я на них накричала: «Що ви мені нерви робите?», — Тетяна – інструктор із тактичної медицини в 105-му Прикордонному загоні.
Цікаво дізнатися, яких навичок і вмінь військова набула з 2014 року
«Організованість. Треба в будь-яку мить бути готовим до всього. З одного боку, це соціум сприймає як професійну деформацію – не виходити з дому без аптечки, хоча, я вважаю, що це абсолютно нормально, бо я з нею і сплю навіть. А люди вважають, що я себе накручую та нагнітаю обстановку. Але завжди присутній страх, що в мене чогось не буде, в мене закінчаться якісь засоби, це треба 10 разів перевірити, що в мене все є, що в мене є аптечка та мій рюкзак повністю комплектний», — Тетяна – інструктор із тактичної медицини в 105-му Прикордонному загоні.
Яких принципів поведінки дотримується парамедикиня під час надання допомоги?
«Під час надання допомоги, коли я працюю, я доволі прагматично ставлюся до ситуації, до людини, я розумію, що їй боляче, що вона може вмерти, що поранення тяжке і складне, але в мене реакція беземоційна і така прагматична, просто треба виконувати свою роботу. Між випадками надання допомоги, звісно, є роздуми, завжди це присутнє, і так має бути в усіх бойових медиків, аналіз своїх дій для того, щоб ставати кращими», — Тетяна – інструктор із тактичної медицини в 105-му Прикордонному загоні.
Журналіст: Іра Пономаренко
Оператор: Сергій Бутько
