Українську державу на своїх плечах нині тримають українські захисники. Причому захищають нашу державу люди різних професій, які до повномасштабного вторгнення не мали нічого спільного з військовою справою.
У когорті українських захисників – і відомий не тільки на Чернігівщині, але й за її межами гончар Олег Луцук. Служить він недавно, від 6 червня. Але вже поділився першими враженнями і розповів про подальші перспективи його гончарного гуртка та улюбленої справи загалом.
Пане Олеже, як минають ваші військові будні? Чи важко доводиться, чим займаєтеся?
Звісно, просидівши 18 років у майстерні, змінювати життя на 360 градусів дуже важко. Перші дні взагалі думав, що в бронежилеті не те що бігати, а й ходити не зможу.
Нині навчання закінчилося, я вже в частині. Не сьогодні-завтра збираюся на фахове навчання. Буду опановувати сучасний гранатомет. До нинішнього дня я числився як стрілець-санітар роти, а вчора визначили, що поїду на навчання.
Ви потрапили до війська завдяки вашому бажанню чи отримали повістку?
Як і всі, прийшов оновити дані, скерували на ВЛК…
Чи вдається знаходити спільну мову з хлопцями, з якими служите? Адже всі там різні.
Мене все життя оточують хороші люди і військо – не виняток. Чудові люди довкола, багато нових друзів.
Годують нормально, наїдаєтеся?
Гріх жалітися, коли буває трохи гірше, коли краще. Загалом усім необхідним забезпечені.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Десна» повертається? Нова версія щодо подальшої долі клубу
Ви в соцмережах викладали пости, що навіть на службі знаходите глину, то не відпускає ваша справа навіть у таких умовах?
То копали окопи. І потрапив до рук шматок глини. Із підручних матеріалів за п’ять хвилин зробив свищик і продовжив далі копати.
Підозрюю, що ваша професія вплинула на ваш позивний…
Звісно, так воно і є. Називають «Гончар».
Поки ви у війську, що буде з гончарним гуртком, приміщенням, яке облаштували у селі?
Щойно повернуся, все буде, як було. А поки дітки почекають. Гурток без мене не працюватиме в будь-якому випадку. Як повернуся, воно все відновиться. І навіть буде дещо по-іншому.
Отже, приміщення, яке ви облаштували, в якому зробили ремонт, нині простоює?
Воно мене чекає. Зате запрацював Стольненський музей. І там нині зберігається колекція робіт «Мистецький зоопарк». Зараз музей активно оновлюється, робиться ремонт, місцеві жителі приносять експонати, які знаходять на своїх горищах.
До речі, «Мистецький зоопарк» уперше створений на Чернігівщині. Взагалі я кілька разів пробував створити глиняний зоопарк, але оскільки кошти завжди потрібні, то постійно його продавав. Але потім вигадав, що майстри, які приїжджають на гончарний фестиваль «Куманець», мають привезти одну або кілька конкурсних глиняних робіт, які потім залишалися в громаді. І отак зоопарк назбирався. Ця експозиція спершу була в Мені, постійного місця в неї не було. А за два-три дні до мобілізації начальник відділу культури Менської громади Світлана Шелудько і секретар міськради Юрій Стальниченко вирішили, що моя ідея – що галерея має жити в Стольненському музеї – слушна. Тож її і перевезли до села.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
Фото – Олег Луцук
