П’ятикласник з Чернігівщини у 1949 році виготовив листівку «Сталін помер. Люди моляться богу»

Цю листівку підкинув у шкільний коридор. Керівництво школи було і шоковане цим вчинком, і ще більше налякане за свою подальшу долю, адже кривавий диктатор був живий, у країні жорстко присікалось будь-яке вільнодумство тим більше – бунт, та ще й де – у школі. Однак, визначивши за почерком «автора-виконавця», директорка школи разом з учителями обмежились виховними засобами і з ним, і з матір’ю. За межі закладу цій безпрецедентній по тих часах події вирішили «ходе не давати».

Хист до віршування у нього був змалку. В 11 років написав свою першу збірку віршів та відправив їх Павлові Тичині. За життя був визнаним поетом закордоном: його твори друкувались у США, Канаді, Словаччині, Італії. Від Ватикану отримав почесну премію за книгу «Про душу в пісні та пісню в душі». Проте вдома, на Батьківщині, постійно піддавався гонінню, політичному утиску, потрапляв під арешти, наприклад, за прочитані вірші «Монолог Франка» та «Собаки». Де б не влаштовувався на роботу – довго його не тримали – звільняли за національні ідеї, за українську мову, за критику у віршованій формі тогочасного радянського режиму. Не одне десятиліття і його самого, і його ім’я, і його твори намагались просто забути, стерти, сховати, знищити. Це – Микола Костянтинович Холодний, уродженець с. Краснопілля (Коропщина, нині  Новгород-Сіверський район). Український поет-шістдесятник, літературознавець, перекладач, публіцист, автор Самвидаву 1960-х рр.

Його життя здавалось суцільною боротьбою з невидимою, проте безмежною стіною радянських заборон думати не як всі, виглядати не як всі (тільки за те, що у 16 років у нього з’явились вуса і він відмовився голитись, — був відрахований зі школи), жити не як всі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Городнянські поліцейські затримали торговця наркотиками

Його активна життєва позиція була багатьом як кістка у горлі, адже міг керівникові сказати про спілкування з ним тільки українською, або тодішньому головному парткерівникові України Шелесту написав листа на 90 аркушів про  порушення в України Загальної декларації ООН з прав людини. За свої вірші, наприклад, «300–ліття возз’єднання України з росією» був із денної форми навчання на філфаці Київського педуніверситету переведений на вечірню форму навчання, а за критичний виступ під час обговорення роману А. Іщука «Вербівчани» взагалі був відрахований з цього ВУЗу. І тільки  за декілька років завершив своє навчання в Одесі та отримав-таки вищу освіту.

За збірку «Крик з могили» отримав заборону на проживання в Києві. Практично всі його вірші або збірки, які він готував, декламував та видавав за допомогою друзів та небайдужих в основному за кордоном, — призводили чи то до звільнення його з чергової роботи, чи то до арештів, чи до погроз психлікарнею. Після друку у США у газеті «Свобода» та журналі «Сучасність» та альманасі «Північне сяйво» у Канаді М. Холодного «викинули» з черги на отримання житла і знову звільнили з роботи. У зв’язку із забороною жити у Києві Микола Костянтинович у 1976 р. переїжджає до містечка Остер на Чернігівщині, де влаштовується на посаду заввідділом краєзнавчого музею. Однак ненадовго. У 1982 р. знищив статуетку Леніна, портрет Брежнєва та рушник «300 років Україна з Росією», за що його запроторили до божевільні. Двічі за життя просив іноземного політичного притулку: у 1972 р. — у Китаю,  у 1984 р.  – в США. І тільки після розпаду Рад.союзу та із отриманням Україною незалежності припинились гоніння на нього. У 1986 р. в Острі створив осередок Народного Руху, підняв над міськрадою синьо-жовтий прапор. У 1991 р. був реабілітований. Вже СБУ повернула йому його рукописи віршів та перекладів, над якими працював Холодний і які були вилучені ще КДБ. У  1993 р. ректор КДУ скасував наказ про його відрахування у 1965 р. Після отримання Україною незалежності для нього наче скресла та радянська стіна заборон, з якою все своє життя боровся Холодний: його поезії друкуються на Батьківщині, його приймають у Спілку письменників України та присуджують національні премії за досягнення у літературі.  2004 р. — активний учасник Помаранчевій революції. За два роки, у 65–річному віці відійшов у засвіти. Похований в Острі.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами  wikipedia