Це був будинок одноповерхового плану, але доволі величенький, бо станом на 1914 рік там перебували 174 хлопчики. Більшість – віком 16-18 років. До того ж Стара Подусівка на той час була хутором, а не частиною міста.
Здебільшого до колонії потрапляли хлопці з неблагонадійних родин, яких визнали малолітніми злочинцями. Зрозуміло, що злочини вони скоювали різні, але найбільш поширеними були крадіжки.
«Основні злочини у той час – крадіжка домашньої худоби, птиці, різних речей, зокрема побутових, а також грошей та ювелірних виробів. Не обходилося без вбивств і ґвалтувань, підробки документів, аби, до прикладу, нечесним шляхом отримати спадок. А бували випадки засудження за нецензурну лайку.
Зокрема, в документах колонії зазначалося, що є вихованці, які завдають багато клопоту через свою агресивну поведінку», – прокоментував «ЧЕЛАЙН» Максим Блакитний, директор Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського.
Це не була в’язниця у класичному розумінні, але контроль за підопічними, зрозуміло, що був. Виходити звідти, напевне, можна було хіба що під контролем наглядачів.
90% утримуваних у колонії хлопців – це селянські діти. І це була установа, де здійснювали перевиховання малолітніх злочинців, зокрема через працю. Певно, що було й навчання грамоти.
До речі, адміністрація колонії вважала, що серед усіх дітей 20% піддаються виправленню, 60% можуть бути виправлені, але для цього треба докласти зусиль, а 20% узагалі не підлягають виправленню.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині є музей, у якому дозволяють сфотографуватися в старовинному вбранні
Хлопців, залежно від їхніх здібностей, розподіляли по групах. Найменш здібні займалися городництвом і садівництвом, а також скотарством – утримували коней, свиней, овець, молочне стадо. Також розводили птицю і бджіл.
Колонія мала 30 десятин власної землі, на яких вирощували пшеницю, овес, жито, картоплю, квасолю, капусту, огірки, гарбузи. Також була оранжерея. При колонії утримували 15 коней, 14 корів, качок, індиків, курей.
Більш талановиті та здібні хлопці здобували ремісничу професію. Зокрема, їх навчали виробництва цегли, гончарства, миловаріння, справи з ремонту одягу та взуття. Аби, вийшовши на волю, вони могли чесно заробити на окраєць хліба.
За інформацією Максима Блакитного, проіснувала ця колонія десь до 1917-18 року. А радянська влада вже на свій манер здійснювала функції з контролю, перевиховання та приниження людини – через дитячі будинки і, звісно, через колонії, зокрема для неповнолітніх.
Яка доля будівлі колонії, історик достеменно не знає. Але, скоріш за все, до Другої світової війни вона точно була. А потім могло відбутися руйнування внаслідок воєнних дій, перебудова чи знесення.
Ірина Осташко
Фото – зі звіту Чернігівської губернської тюремної інспекції
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
