Вашій увазі чергова романтична історія знайомства чарівної пари – Ігоря та Надії Мишків.
Цю зворушливу історію надіслала Надія на конкурс «Кохання по-чернігівськи», який до Дня Святого Валентина організував інформаційний портал ЧЕline.
«Ми дуже різні, тому нам легко разом. З Ігорем ми познайомились випадково по телефону. Виявилось, що обоє проживаємо в Чернігові, тому після тривалих розмов домовились зустрітись у міському парку. Яскравого освідчення в коханні у нас не було. Жити разом до шлюбу ми не збиралися, одружилися через два місяці після знайомства.
Коли їхали мене сватати на Коропщину, я від хвилювання на кругу в Сосниці водію вказала інший напрямок. Проїхавши кілометрів зо п’ять, зрозуміла, що треба зізнаватися, кажу, що ми не туди їдемо, хоч було й соромно, що наплутала батьківську стежину.
Ігор потім говорив, що через ці мої маневри на дорозі йому здалося, що я передумала виходити за нього. Наше весілля було в листопаді. Весь час ішов добрячий дощ, проте під час вінчання у Храмі він припинився і сонце влилося своїм сяйвом у вікна, ніби вийшло порадіти за нас.
Перше і єдине, що спитав про майбутнього зятя мій суворий тато, – чи служив він у армії? До речі, перевірку армією ми також пройшли. Хоча Ігор й пройшов строкову службу, та щойно ми одружилися, його викликали на перепідготовку до смт Десна.
Через два роки після одруження в нас народилася донечка. З появою нового члена сім’ї фінансові труднощі змусили нас поділити відпустку з догляду за дитиною. І недарма кажуть, що чоловік пізнається в декреті. Тато повинен вміти бути мамою і він добре з цим справився. Донечці зараз 4 роки, а вона й досі гукає мене: «пап, ой, тобто мам», або, навпаки, тата плутає з мамою.
Ми дуже різні, тому нам легко разом. Часто змагаємося з ним за те, щоб принести одне одному якнайбільше щастя. Хто перший прийшов із роботи, той готує вечерю. Хто перший прокинувся, той заварює чай. Якось я обмовилась, що люблю солодощі, наступного дня Ігор спік мені смачний пиріг. Ми намагаємося не ділити обов’язки та ділити негаразди.
Чоловік знає багато філософських казок, я їх також чимало знаю, та от жодного разу не чула тих, що він мені розповідав. Об’єднують нас і духовні цінності.
Телевізор разом не дивимось, різні вподобання програм і кіно. Коли хтось дивиться телевізор, інший читає книгу. Головне, про все говорити одне одному, щоб вберегти порадами. Немає значення, який дім, а в нашому випадку це кімната в гуртожитку, головне – скільки тепла в ньому.
Наш шлюб бережуть сімейні традиції, які знаємо тільки ми».
Докладно про конкурс та його умови читайте ТУТ.
Спонсор конкурсу: ресторація «Кардинал».
