Ми – українці! І знаємось на танцях. Але… Танець вогню – особливий танець. Із жарти кепські.
Сьогодні зранку друзі розказали, що на озерах лебеді спочивають після довгої дороги. Приїжджаю – Боже мій, яка краса. Це ж і до Тростянця не треба їхати, щоб побачити цю дивовижну красу.
Десь після 11-00 і повертався до міста. Тихо… Тільки машини на трасі гудуть. Весняний день у розпалі. А ввечері я вирішив поїхати та познімати на тлі заходу сонця. Якраз встиг. Гарненько вдалося, але щось тривожило птахів.
Над лугом дим стелився. Аж дивлюсь – а там від залізничної колії наступає вогонь широким фронтом. Вітер саме дує на Количівку. Стою я і думаю, то яка ж це падлюка запалила суху траву? Тим паче, вітер дує на село й озеро, де спочивають птахи.
Скільки ж треба мати ненависті, щоб отак знущатися над усім живим. Що за нелюди живуть поруч із нами? А назавтра вогонь уже підбереться до самісінького озера. А як же птахи? Вони ж нам довіряють! Люди добрі, схаменіться!
Фоторепортаж і текст Віктора Кошмала
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
