Поразка Гілларі Клінтон: сексизм чи справедливий результат?

16176249_625267307675164_244583132_n

Офіційна інавгурація новообраного 45-го президента США Дональда Трампа відбулася вчора, 20 січня. Доведене втручання російських хакерів у перебіг голосування виборців не мали конкретного впливу на його результат, як і перерахунок голосів.

Тож напередодні цього дня вже ніхто не сумнівався: інавгурації Трампа – бути.

Який вплив це обрання матиме на гендерну рівність у всьому світі та чому толерантність Гілларі Клінтон програла його агресивним заявам?

Програш з присмаком сексизму

Не секрет, що за кожними виборами в США завжди уважно спостерігає ледь не весь світ. Принаймні та його частина, що має доступ до Інтернету. Цього разу кампанія штабів обох кандидатів мала яскраво виражений гендерно-забарвлений контекст. Щоправда, протилежний.

Гілларі Клінтон – перша в історії Америки жінка, що настільки близько підібралась до можливості очолити цю країну. Вона також не перший рік веде боротьбу за права жінок.  Дональд Трамп своєю риторикою навпаки цих жінок публічно принижує саме за ознакою статі. Також він виступає за заборону абортів на законодавчому рівні, обмежуючи їх право самостійно розпоряджатись своїми тілами.

Звісно, є багато об’єктивних факторів, через які виборці не схвалюють політику Гілларі та не захотіли  бачити її президентом Сполучених Штатів. Оскільки демократка працювала в команді Барака Обами, його помилки також часто записують на її рахунок. До того ж, суспільство досі не забуло їй скандал з використанням особистої незахищеної електронної пошти для розсилки конференційної службової інформації.

Та безглуздо заперечувати, що проти Гілларі Клінтон спрацювала і її стать.

Як серед мого оточення, так і серед публічних людей є немало освічених осіб, які абсолютно серйозно запевняють: жінка президентом бути не може. Вони б не проголосували за неї саме з цієї причини, навіть якби симпатизували їй як політику. Аргументують таку думку стереотипними тезисами про те, що єдина роль, доступна жінці в цьому світі – це берегиня, а не Гілларі Клінтон, яка керує країною та приймає жорсткі рішення в Білому домі. Її боротьбу за права жінок такі виборці вважають несерйозною та непотрібною.

 «Жіноча карта»

Такої думки і сам Дональда Трамп. В своїх промовах він не раз висміював в Гілларі те, що називає «жіночою картою». Тобто він не тільки дискримінує жінок, але й висміює Гілларі, коли та намагається їх захищати.

Клінтон дійсно часто використовувала жіноче питання в своїй передвиборчій програмі.  У відповідь на риторику Трампа вона ініціювала створення декількох соціальних роликів на підтримку молодих дівчат, не раз піднімала питання важливості видимості жінок в суспільстві під час своїх офіційних промов та аргументувала цим своє аутсайдерство відносно управляючої системи країни. Останнє, очевидно, зіграло проти неї.

Як відомо, саме Трамп створював образ людини, що не має відношення до існуючої влади. Гілларі ж вочевидь побачила, що образ аутсайдера подобається людям і намагалась обійти його в цьому.  Тому у відповідь вона заявляла, що немає чогось більш аутсайдерського, ніж перша жінка-президент. Але Гілларі була сенатором свого штату, першою леді країни та жила в Білому домі. Вона навпаки абсолютний інсайдер і заперечувати це немає сенсу.

Вона могла зайняти іншу позицію – людини, що знає цю систему зсередини багато років, і зробити інсайдерство своєю перевагою. І це було б не важко – фактично, Трамп будував бізнес та знімався знімався в теле-шоу, поки вона рок за роком вибудовувала кар’єру держслужбовця.

Трамп переміг. Що далі?

Жінки – не єдина вразлива соціальна категорія, яку відкрито та ледь не з гордістю дискримінує Трамп.  Регулярно дістається від новообраного президента інвалідам, емігрантам та людям нетрадиційної сексуальної орієнтації.

Незалежно від того, були скандальні висловлювання Трампа його щирою позицією чи способом безкоштовно потрапити до ефірів максимально можливої кількості ЗМІ, вони мають певний вплив на суспільство. Адже коли президент такої країни, як США, подає подібний приклад ненависті до вразливих меншин, для деяких це виглядає як дозвіл вчиняти так само.

Тому після інавгурації стає очевидним  непрозорий натяк на цілий букет з проявів агресивної нетолерантності, котрий Трамп немов протягнув на законодавчий рівень разом зі своєю перемогою.  Все це тепер може стати для Америки нормою, яка транслюється як модель поведінки лідером держави, а значить – не засуджується більшістю суспільства, яке привело його до президентського крісла.

Та не всі згодні з таким перебігом подій. Сьогодні, у наступний день після інавгурації обраного президента Дональда Трампа, в Америці та ще 80 країнах світу відбуваються масштабні акції під назвою «Жіночий Марш» («Women’s March»). Організатори кажуть, що марші  – це мирний спосіб для всіх людей висловити своє непогодження з принизливою риторикою Трампа.

Українські активістки до всесвітнього Жіночого Маршу не долучились. Натомість вирішили висловити свою солідарність з його учасницями онлайн, створюючи відповідні пости з хештегами #HYPERLINK “https://www.facebook.com/hashtag/womensmarchglobal?source=feed_text&story_id=134182710420821″WomensMarchGlobal  та #HYPERLINK “https://www.facebook.com/hashtag/womensmarchglobalukraine?source=feed_text”WomensMarchGlobalUkraine.

Loading...

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register