Георгіївська церква – перлина стародавнього Седнева (Відео)

У центрі стародавнього містечка Седнів на узвишші урочища Коронний Замок розташована дерев’яна Георгіївська церква.

Церква збереглася до наших днів, утім, збудована без жодного цвяха. Історію церкви коментує отець Тимон, священик Георгіївської церкви.

Седнівська Георгіївська церква — дерев’яний православний (УПЦ КП) храм, розташований у смт Седневі Чернігівського району (Чернігівська область); цінна історико-архітектурна пам’ятка; рідкісний зразок монументальних дерев’яних споруд на Лівобережжі України періоду бароко.

Храм зведений, імовірно, не пізніше 1747 року. У деяких джерелах як дата спорудження подається 1715 рік. С. Таранушенко у фундаментальній праці «Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України» датує її XVII століттям, відзначаючи, що вона старіша за Покровську церкву, яку збудував у 1715 році в Седнівській фортеці сотник Седнівської сотні Петро Войцехович і куди було перенесено богослужіння із зовсім занепалої Георгіївської церкви.

Проте не виключено, що тут під Покровською церквою малася на увазі нинішня Георгіївська, а, відповідно, під Георгіївською — інший храм, що не зберігся до наших днів. Відомо, що Юріївська (Георгіївська) церква існувала в Сновську (Седневі) з домонгольських часів і неодноразово відбудовувалася після пожеж і руйнувань.

Про існування в Седневі у XVII ст. Юріївської (Георгіївської) церкви як головного соборного храму згадує і Філарет (Гумілевський).  За переказами, в цій церкві, присвяченій святому Георгієві (Юрієві) Змієборцю, святили свою зброю перед військовими походами козаки Седнівської сотні Чернігівського полку у XVII—XVIII ст.

Тривалий час Георгіївська церква була головним храмом Седнева, допоки 1690 року цей статус не перейшов до новозбудованої мурованої Воскресенської церкви. У1767 році в «Генеральному описі Малоросії» про седнівську Георгіївську церкву сказано, що вона є старою й ветхою. На той час при храмі діяли в окремих приміщеннях парафіяльна школа та шпиталь для нужденних.

На початку ХІХ ст. церкву було відремонтовано. Пам’ятку значно перебудували у 1852 році, коли її підважили й підвели цегляний підмурок; тоді ж добудовано із заходу масивний притвор та дзвіницю, зроблено північну й південну прибудови, понижено об’єми сходових кліток обабіч бабинця, розібрано західну стіну бабинця та ін.