Ми зазвичай намагаємося вирішувати свої проблеми своїми ж силами, ні на кого не розраховуючи. Однак бувають випадки, коли допомога сторонніх і найчастіше незнайомих людей може стати вирішальною на терезах життя і смерті.
Останні роки чернігівці дедалі активніше залучаються до доброчинності, та коли власні сили і кошти не дають впевненості в завтрашньому дні, жертвувати ними готові не всі.
Тож яка вона, благодійність по-чернігівськи?
— Якщо бачу когось, хто потребує, то, звісно, допомагаю. Собачок і кішок годую, жебракам подаю, сусідкам допомагаю, безхатькам… Тому з благодійністю все нормально.
— Ми пенсіонери, тому благодійністю не займаємося. Бо сильно малі пенсії в нас і ми самі ледь виживаємо.
— Звісно, зараз досить багато де можна взяти участь у благодійності. Зокрема, для воїнів АТО чи для діток. Найчастіше я сама беру участь саме в таких благодійних проектах. Я студентка і нас часто залучають до благодійності.
— Так, у благодійності я участь беру, зокрема остання акція це «Від серця до серця», збирали гроші діткам. Взагалі збирали кошти по школах, маленькі заходи проводили. Нічого глобального, але участь намагаюся брати. Адже на сьогодні така ситуація і в нашій державі, і у світі, що не можна залишатися осторонь чужої біди.
— У благодійності – так, беремо участь. Якщо ці скриньки благодійні, коли збирають гроші на лікування діточок, то ми, звісно, беремо участь. Різні життєві ситуації бувають, складні, тому треба допомагати.
— Благодійність – так. Насамперед від біди ніхто не застрахований. І я вважаю, що краще давати, ніж брати.
— Ну, про це ж не говорять… По можливості беру участь.
— Так, у благодійності беру участь, але, як написано в Біблії, хай права рука не знає, що робить ліва, тому не будемо про це говорити…
