«Вони всі мої – рідні, народжені серцем»: історії патронатних родин із Чернігівщини (Відео)

Кожна дитина має право на родину, на обійми, тепло та дім, де її чекають. Прийомні та патронатні родини стають опорою для дітей, які з різних обставин втратили батьків. Упродовж останніх кількох років у Чернігівській області таких родин стає дедалі більше, а разом із цим зростає кількість шансів на щасливе дитинство.

«На первинному обліку в служби у справах дітей перебувають 1790 дітей, із них у прийомних сім’ях і в будинках сімейного типу виховують 493 дитини – це 28 будинків сімейного типу і 173 прийомні сім’ї»,- Людмила Зеленько, начальник служби у справах дітей Чернігівської ОДА.

На Чернігівщині активно займаються реалізацією стратегії забезпечення права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні.

«Ми збільшили кількість патронатних родин в області із 12 до 37 на сьогодні. Це відбулося за рік-півтора. Ми працюємо над збільшенням кількості прийомних родин, родин ДБСТ. За час реалізації стратегії ми зменшили кількість дітей, які перебувають у закладах інституційного догляду й не знають, що таке зростання в сімейному оточенні. На 16% зменшилася кількість таких дітей на сьогодні»,- Жанна Шерстюк, заступник голови Чернігівської ОДА.

«Ми дуже тісно співпрацюємо з благодійною організацією «Партнерство кожній дитині», що реалізує проєкт у Чернігівській області, спрямований на забезпечення прав дитини на сім’ю та розвиток сімейного патронату. У нас є професійний координатор цього проєкту. Вони надають як психологічну допомогу, так і фінансову, матеріальну додатково»,- Людмила Зеленько, начальник служби у справах дітей Чернігівської ОДА.

За останні півтора року в Чернігівській області зросла кількість патронатних сімей: із 12 до 37 родин. Патронатні вихователі отримують виплату, як на дітей, так і заробітну плату.

Серед патронатних родин – родина Клопотунів із Чернігова, у їхній родині тимчасово виховувалися 27 дітей.

«Ми створили патронатну родину у 2019 році, і так уже шість років перебуваємо з дітками різними.

На мою думку, головне в нашій діяльності – це зрозуміти дитину, її прийняти, підтримати її такою, як вона є.

Це для дитини не інтернат, це звичайна родина, звичайні обряди. Одна дівчина через чотири роки, як від нас вибула, приїхала і сказала: тітко Марино, я навіть не знала, що в сім’ї не б’ються. Дитина тільки в нас зрозуміла, що є родина, де не б’ються. Це залишає досвід у дітей. – Просто досвід пожити в іншій родині»,- Марина та Роман Клопотуни, патронатна родина.

Родина Тимофеєвих приблизно шість років тому створила будинок сімейного типу. Нині в ньому проживають 10 прийомних дітей різного віку, з різними історіями та захопленнями.

«Вони всі мої діти. Всі. Немає не моїх дітей. Вони всі наші, вони рідні, вони народжені нами. Коли питають, скільки дітей, я кажу так: народила кого серцем, кого чревом, але вони наші, вони рідні діти.

У нас є традиція – ми щонеділі ходимо до церкви, їдемо двома машинами з усіма дітьми, там недільна школа. Люблять діти грати у футбол, влітку проводимо час в альтанці. Раніше ми щосуботи влаштовували тут відеоперегляд фільмів»,- Оксана та Андрій Тимофеєви, батьки дитячого будинку сімейного типу.

Великий будинок, у якому живе родина, був придбаний за кошти державної субвенції.

«7 лютого 2020 року ми приїхали сюди, заселилися, шукали ми його самі, але субвенцію нам виділила держава, і міська рада його придбала. Цей будинок належить міській раді, але прописані ми тут.

Тут 5 кімнат, 4 дитячі, одна батьківська, великий зал, їдальня, кухня. На третьому поверсі – робоча зона і тенісна кімната»,- Оксана та Андрій Тимофеєви, батьки дитячого будинку сімейного типу.

У родині Костюків – двоє прийомних дітей. Ганна Костюк розповідає, що шлях до взаємної довіри інколи вимірюється місяцями. Для першої своєї доньки Ганна Костюк була вихователькою в садочку.

«Я була для неї педагогом. Для неї я була завжди Ганною Віталіївною, і коли вона потрапила до нас у родину, то місяці через три вона захотіла нас назвати татом і мамою. Але дуже сильно хвилювалася, поговорила з психологом. Підійшла до нас і сказала: можна я буду так вас називати?

Минуло орієнтовно два роки, і чоловіку моєму дуже захотілося хлопчика, ми запитали в службі, чи є така дитинка, нам сказали, що є така.

Я ще хочу дуже мати дітей. Не знаю, як буде, потягну чи не потягну. Але ці діти настільки дають тобі стимул у житті йти вперед і ніколи не озиратися назад. Ніколи»,- Ганна Костюк, прийомна мама.

Яна Пармьонова з Киїнки надихнулася прикладом своїх сусідів і вирішила відчинити двері свого будинку для трьох дітей. Їм усім зараз 16.

«Я можу дати їм якесь майбутнє й освіту. Це не означає, що якщо вони стали дорослими, то я перестала бути їхньою мамою, ні. Це мої діти, хоч я їх не народжувала фізично, але вони народжені душею і серцем. Вони всі мої»,- Яна Пармьонова, прийомна мама.

У свою чергу Чернігівська ОДА продовжує працювати над розширенням мережі родин і послуг для їх підтримки.

«На Чернігівщині активно займаємося реалізацією стратегії забезпечення права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні.

Ми хочемо для родин, які піклуються про дітей у своєму сімейному оточенні, створити послугу перепочинку, щоб вони могли теж брати ресурс, щоб вони могли відпочивати, могли лишити своїх дітей на час відпочинку чи лікування, бо це теж робота, від якої треба мати трішки відпочинку.

Планів дуже багато, хочемо створити центр захисту прав дитини у співпраці з ЮНІСЕФ.

На базі центру психологічно-соціальної реабілітації також плануємо відкривати наступного року. Наразі вже є деякі домовленості з партнерами»,- Жанна Шерстюк, заступник голови Чернігівської ОДА.

І попри всі виклики, і прийомні, і патронатні батьки говорять про одне: їхня головна мета — зробити дітей щасливими.

«Дітям необхідні мама і тато, дітям необхідно, щоб кожен вечір їм казали «добраніч», кожного ранку обіймали і бажали доброго ранку, проводжали до школи, обіймали, зустрічали, щоб вони мали материнську любов і батьківську»,- Оксана та Андрій Тимофеєви, батьки дитячого будинку сімейного типу.

Журналіст Оксана Замятіна

Оператор Сергій Бутько