Уже майже два місяці Чернігівщина – на коронавірусному карантині. Життя кардинально змінилося. Хтось сидить удома, хтось – ходить на роботу, хтось її втратив. Є люди, які досі не вірять в існування коронавірусу і вважають всю цю пандемічну ситуацію міжнародною змовою. Але хай би там що – стовідсотково карантинні обмеження зачепили всіх.
Як же живуть жителі області в умовах карантину? Що думають про його запровадження? І чи чекають вони «свободи»? Про все це – читайте далі в нашому спеціальному дайджесті. Про карантинні реалії ми розпитали представників різних професій із різних географічних точок нашої області.
Іван Осадців, лікар-гематолог, завідувач поліклініки КНП «Чернігівський центр радіаційного захисту та оздоровлення населення»
«Чорнобильський центр – на карантині, тому я вдома, не працюю. В умовах карантину відбулося переформатування занять та інтересів у відсотковому відношенні: чимось тепер займаюся менше, чимось – більше, з’явився час навіть на такі речі, на які раніше його не було. Я пішов таким шляхом: не можеш змінити умови, тоді зміни своє ставлення до них! Але не забуваю про пацієнтів, бо вони щодня телефонують, присилають у вайбер і телеграм фотокопії аналізів крові, результатів обстеження, іноді спілкуємось у відеочаті через вайбер чи фейсбук. Не думав, коли привчав їх до такої оперативної передачі інформації, що це знадобиться за таких умов… Продовжую активну громадську діяльність. А далі – є більше часу для сім’ї та дому. Порушувати режим карантину немає часу, і взагалі – інтересів так багато, що часу катастрофічно бракує. Окрім онлайн-консультування пацієнтів і колег, проходжу дистанційне навчання, підвищення кваліфікації, пройшов тижневі курси з гематології при НМАПО, отримав 25 балів, на платформі БПР (безперервного професійного розвитку) лікарів також проходжу навчання, в т.ч. щодо COVID-19, загалом набрав уже 45 балів із необхідних 50 для лікаря за рік. Думаю, до кінця карантину доберу решту 5 балів. А ще поновив комп’ютерні курси англійської (диски ще нові прикупив в інтернеті), займаюся на тренажері, перекладині, шведській стінці. Все це дома є для внуків і для себе. Щоб не ріс живіт, бо гіподинамія небезпечна! Залюбки перечитую як художню літературу, так і за моєю улюбленою спеціальністю – гематологією, з екології та біоетики. Купив в інтернеті мультимедіапроєктор і тепер із внуками переглядаємо різні фільми і передачі. І взагалі з ними дуже цікаво!!! А ще дрібні ремонти по дому, прибирання, квіти на лоджії, кімнатні рослини… Усе це приносить задоволення.
Втомлюватись ніколи, багато роботи. Що я думаю про ситуацію? Це треба пережити… Все минеться. За мої 63 роки пережив екстремальні ситуації в медицині, й у вирі афганської кампанії (в армії був лікарем), де були масовими різні інфекції, і в Іванкові, в Чорнобилі, де масово сортував хворих як гематолог. Мене нічим не здивуєш. Але, як кажуть, розумні люди завжди знаходять вихід із ситуації, а мудрі в дурну ситуацію не заходять… Це стосується і поведінки в умовах пандемії COVID-19 як у медицині, так і в економіці, і загалом у державі».
Василь Гопаченко, вчитель математики, директор школи №12 м. Чернігів
«Треба чітко усвідомити всьому суспільству, що робота вчителя на карантині перетворилася, за великим рахунком, на дуже напружене життя. Тому що навіть дуже складну роботу, яку ти раніше приносив додому на перевірку, перевіряв не довше як дві години, а в умовах карантину, коли діти присилають роботи онлайн, перевірка займає щонайменше п’ять годин. На це впливає і формат подачі, коли кожна сторінка – це одне фото, не дуже хороша якість фото, різні програми, в яких присилають; потрібно відкривати нові програми, щоб виправити помилки, а ще треба друкувати коментарі-зауваження. А якщо в тебе не один клас? Вчителі зараз занадто перевантажені.
З одного боку, люди стають більш кваліфікованими, бо вимушені застосовувати сучасні технології. Але з другого – це перенавантаження, зокрема й для дітей.
Щодо графіка роботи можу навести один приклад.
Моя дружина – вчитель зарубіжної літератури, їй вчора о 23.45 пише учень «Ви мені можете пояснити отаке питання?». Вона відписує: «Не можу?» – Чому?» – «Бо я сплю». Тоді він пише: «А коли ви прокинетеся, щоб я міг поставити це запитання?». Звісно, відповідь дружина написала тоді ж, уночі. Але цей приклад показує, в якому режимі працюють вчителі.
Щодо державного телебачення. Телеуроки взагалі відстали від того, що ми повинні вивчати. Вони допомагають тим дітям, які живуть у сільській місцевості, де немає інтернету.
Також хочу сказати, що з карантином з’явилася ще одна величезна проблема – оцінки, які ми виставляємо, не є об’єктивними. Трапляються випадки, коли трієчники починають вчитись на «відмінно». В цій ситуації зрозуміло, що пишуть не вони, а репетитор чи хтось інший»
Ірина Маменко, 56 років, працює в Польщі
«Від початку карантину наша фірма офіційно закрита для відвідувачів. А от що стосується працівників, то поляків відправили у відпустки, а українцям, за їхньою згодою, пропонують деяку роботу, адже хазяїн українцям відпустку не оплачує. Чоловікам надали роботу на будівництві і з благоустрою території на весь період карантину. Жінкам у перші два тижні дали роботу з дезінфекції ігрового приміщення (бо фірма спеціалізується на послугах родинних розваг, святкування днів народження). Надалі всіх жінок відправили на безкоштовну домашню самоізоляцію. Деякі жінки сидять удома на утриманні чоловіка, а деякі – на самоутриманні. Ті з українців, хто працює, має значно меншу оплату праці. На карантині багато незручностей як для людини середнього віку. Обмеження такі як і в Україні. Тепер багато вільного часу. Матері сидять з дітками, навіть у дитсадочку дають діткам завдання дистанційно. Мами відправляють фото виконання роботи. На вулицях рух населення значно зменшився, але молодь багато вимог ігнорує».
Олександр Давиденко, працює в сільському дитячому садочку с. Покровське Менського району
«У селі життя майже не змінилося на час карантину, люди займаються городами, ходять на роботу. Сільська школа не пасе задніх – як і міські, перейшли на дистанційне навчання. За це отримують заробітну плату в повному обсязі. Садочок наш теж створив сторінку в Фейсбук і публікуємо там матеріал для батьків. Люди втомилися не стільки від карантину, як від інформації про коронавірус, про хворих і померлих. Думки в усіх різні: хтось вважає коронавірус біологічною зброєю, хтось – звичайним сезонним явищем, яке мине, як і все минає. Але ці думки приходять, коли люди нічим не зайняті, бо коли працюєш на роботі чи на городі, то думки повинні бути про результат виконаної роботи. Тоді й робота легко виконується, якщо не відволікаєшся від неї».
Марина Паянок, приватний підприємець, м. Прилуки
«Як підприємець я не працюю півтора місяця. Працівників звільнила. Комунальні треба платити. Міська влада на поступки не йде, ми ж не працюємо, але податки платити обов’язково! Ще є проблема, що наших працівників не ставлять на біржу – чекають закінчення карантину, а в людей немає грошей, держава кинула людей напризволяще».
Сергій Слєпченко, адвокат, м. Чернігів
«Як адвокат скажу, що ми не припинили роботу. Чому? Бо не припинили роботу ні поліція, ні прокуратура, ні суди. А як ми можемо покинути своїх клієнтів, які зараз ув’язнені або потребують допомоги»?!
Андрій Подорван, заступник голови Чернігівської ОДА
«Вільного часу нема, тому проблем із ним також нема. Складнощі карантину як і в усіх – доїзд на роботу, не працюють заклади побутового обслуговування тощо. Думаю, варто відкрити в режимі суворого дотримання дистанції та інших обмежень будівельні магазини, можливо, перукарні та салони, як варіант – із дотриманнями всім вимог і продовольчі ринки. Але це моя особиста думка».
Ліза Макаренко, школярка, м. Корюківка
«Нормально, але скучно. Немає чим зайнятися у вільний час, дитячі майданчики закриті, всі друзі сидять по домівках. Коли була в бабусі, кожного дня після уроків ходили з собакою в похід. Мама брала бутерброди, фрукти. Це було весело. Також тепер більше допомагаю мамі – прибирати, готувати, мити посуд і т.д. Від карантину не втомилася, але втомилася від дистанційного навчання. Чекаю літа. Про COVID-19 не думаю зовсім. Щодо ситуації зараз, то мені подобається, що батьки завжди вдома, що не треба ходити до школи. Але дуже хочеться суші, тому хай би все швидше закінчилося».
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Підготував Олег Дешура
