Культура

Благо держави – найвищий закон: до 310-ї річниці з дня прийняття Конституції Пилипа Орлика

«Договори і постанови прав і свобод військових між ясновельможним його милістю паном Пилипом Орликом, новообраним Війська Запорозького гетьманом і між Генеральними Особами, Полковниками і тим же Військом Запорозьким, з повною згодою з обох сторін затверджені при вільному обранні формальною присягою від того ж Ясновельможного Гетьмана» – така історична назва угоди, укладеної між новообраним гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом і генеральною старшиною, яка виступала від імені українського народу, на елекційній раді у Бендерах  5 (16) квітня 1710 р. В історичних працях відома під назвою «Пакти і Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького» та «Конституція Пилипа Орлика». Документ складається з преамбули і 16 статей, а його текст був складений латинською і староукраїнською  мовами.

Видатний український державний діяч Пилип Орлик народився  в 1672 р. в шляхетській чесько-білорусько-литовській родині на території Вільнюського воєводства Великого князівства Литовського.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Подорожувати Батурином, не встаючи з дивану: віртуальна «Гетьманська столиця»

З 1698 р. його доля пов’язана з Чернігівщиною – Орлик переїздить з родиною до гетьманського Батурина в 1698 р., де обіймає посаду канцеляриста, з 1700 р. – старшого канцеляриста Генеральної військової канцелярії, а в 1707 р. – призначений на високу посаду Генерального писаря (канцлера) уряду гетьмана Івана Мазепи. Освічений, талановитий та відданий Орлик сформувався як видатний державний діяч України саме в Батурині, поряд з гетьманом Мазепою, цілком поділяючи його погляди на сьогодення й на майбутнє Козацької нації. Впродовж десятиліття П. Орлик був найближчим помічником та радником Мазепи.

Він, які і вся генеральна старшина, підтримав рішення гетьмана Мазепи про альянс зі шведським королем Карлом ХІІ. Пилип Орлик був серед тих, хто після Полтавської битви емігрував з гетьманом на територію Османської імперії і був разом з Мазепою до останнього подиху життя Гетьмана.

І саме Пилип Орлик, як людина, яка була найкраще знайома з думками і намірами гетьмана Мазепи, був обраний по смерті Гетьмана його наступником. Українська справа була змістом життя П. Орлика, а звання гетьмана він відчував як особистий відповідальний обов’язок.

В день виборів, 16 квітня 1710 р., П. Орлик підписав з козацьким народом угоду «Договори і постанови прав і свобод…», що стала важливою віхою української політико-філософської і правової думки, покажчиком державотворчого мислення гетьмана  Івана Мазепи й усього освіченого суспільного загалу Гетьманщини. Цей документ, широко відомий як «Конституція Орлика», сучасні історики й правники називають дуже прогресивним, особливо враховуючи умови, в яких він народжувався і був прийнятий. «Конституція Орлика» за своїми демократичними принципами суспільного життя значно випередила свій час і показала перший приклад моделі парламентської держави. Вона стверджувала ідеї громадянського демократичного суспільства, передбачала вільну і незалежну державу, засновану на праві народу на самовизначення. В Європі ці ідеї тільки-но почали розроблятися, а в «Пактах і Конституціях Орлика», ратифікованих у 1710 р., викристалізувані ліберально-демократичні традиції, за якими зараз живе увесь світ. Шлях від звичаєвого права запорожців до козацької «Конституції Пилипа Орлика» і Конституції незалежної України переконливо доводить, що козацький дух  пронизує національну правничу думку і реальне суспільно-політичне життя.

Історичні обставини склалися так, що П. Орлик як Гетьман не міг зреалізувати та втілити у життя норми, викладені у цьому документі. Хоча упродовж чотирьох років – у 1710-1714 роках – ця «Конституція» була правовим документом, котрий визначав принципи державного життя у Правобережній Україні.

Для України «Конституція Пилипа Орлика» відіграла важливу роль у розвитку української державницької думки.

За Давньоруської доби Чернігів, на рівні з Києвом, був колискою української державності. В часи Гетьманщини цю традицію Чернігівщина втримала і поглибила – саме  тут, в Батурині, 53 роки знаходилася резиденція українських гетьманів – політична столиця Війська Запорозького. Світогляд гетьмана Івана Мазепи, Пилипа Орлика та кращих представників козацької старшини, згуртованих на його теренах, ліг в основу цього документа. Тому саме Батурин є одним із тих місць, які безпосередньо пов’язані зі змістом «Договорів і постанов прав і свобод Війська Запорозького».

НІКЗ «Гетьманська столиця»

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ще статті по темі

Back to top button