Культурний фронт: чернігівський Театр пісні «ЗАБАВА» готує пісні до свята української Перемоги

Чернігів – місто талановитих людей із багатим культурним життям. Принаймні, так було до повномасштабної війни, яка принесла багато горя і розкидала українців по всьому світу.

До ворожого вторгнення чернігівський Театр пісні «ЗАБАВА» жив своїм звичайним життям – відбувалися репетиції, виступи, втілювалася в життя купа інших справ. Звісно, що нині все зовсім не так. Але «ЗАБАВА», пісні і творчість – нерозлучні. Про це і про плани на майбутнє – в інтерв’ю з Мариною Харчук, керівником Театру пісні «ЗАБАВА». 

Пані Марино, як давно існує Театр пісні «ЗАБАВА»?

Ми сформувалися приблизно сім років тому. До широкої війни «ЗАБАВА» мала двох керівників – це я, Марина Харчук, і Наталія Литвинова. Колектив складався з приблизно 50 артистів. Наймолодшим із них – від 5 рочків, а найстаршій нашій артистці, Світлані Вертебній – 40.

Чим ваш Театр пісні відрізняється від інших чернігівських колективів?

У нас колектив відмінний від інших тим, що ми працюємо в жанрі шоу-програми. І в цьому жанрі ми презентуємо традиційні українські пісні та українську мову. Причому робимо це давно. Це – мета нашого колективу, виконувати патріотичні всесвітньовідомі пісні. Нас запрошували різні країни, в яких ми гастролювали. У Франції були два рази з новорічно-різдвяними концертами. Це чотири роки тому і цієї зими. І тепер нас запросили, але не знаю, як воно складеться.

У нас завжди було стільки активностей, що годі й пригадати найцікавіше, бо кожен виступ є для нас неповторним. Навіть у карантинні роки ми намагалися в ті невеличкі проміжки часу, коли це було можливо, дарувати містянам радість спілкування з українською піснею.

Ми завжди відвідували з концертами і дитячу лікарню, і пансіонат для наших стареньких, співпрацюємо з організацією «Голос батьків», яка опікується родинами саме з інклюзивними дітками.

Відчувається різниця у вашій роботі до широкої війни і як стало після вигнання окупантів із нашої землі?

Звісно, що є різниця, бо нас розкидало по всьому світу. Зараз у Чернігові наших артистів майже нікого немає. Вони або у різних країнах, здебільшого Франції чи Німеччині, або роз’їхалися різними куточками України. Я – в селі під Черніговом. Перебуваю там із першого дня, як мені вдалося виїхати з міста. Я теж потрапила в блокаду, але регіону.

До речі, наші відважні волонтерки, що також мають стосунок до «ЗАБАВИ», дізнавалися, хто залишився в місті під час блокади, і допомагали сім’ям. Це Наталія Орлова, Наталія Герасимчук, Олена Храмова, Світлана Вертебна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігові відзначили водіїв, які евакуйовували людей під час облоги (Фото)

Хоч колектив не разом, але ж однаково взаємодієте?

Репетицій немає. Але все одно намагаємося взаємодіяти. Я маю трохи занять онлайн із декотрими нашими солістами. І трохи координую артистів, які мають що сказати людям, навіть перебуваючи за кордоном або вдома в Чернігові.

Загалом зараз усім артистам дуже важко співати, особливо дітям – душа не співає, в неї згорнуті крила.

До того ж, нині не маємо звичних можливостей до праці, дещо знімаємо на телефон, дещо онлайн відбувається. Але навіть така праця – це все одно маленький особистий подвиг кожного учасника нашого Театру пісні. Але навіть за таких обставин результати є. Минулого тижня одна з пісень «Коли душа складає крила» отримала гран-прі патріотичного конкурсу авторської пісні. Я спеціально робила адаптований текст українською мовою з особливим змістом для нашої дівчинки-солістки, яка зараз перебуває у Німеччині.

Наша молодь організовує концертні виступи у Франції на підтримку України – я їм онлайн допомагаю в усіх питаннях: починаючи від порад, у якому вбранні вийти на сцену, до вибору репертуару.

До речі, у нас є давно свій варіант «Ой, у лузі червона калина», яким ми хотіли сказати: допоки в нас є така молодь, яка цінує традиції, пам’ятає нашу історію, любить свою родину і людей, то нам не страшний жоден ворог. Зараз особливо мені цю пісню дуже важко чути звідусіль в іншому контексті.

Війна хоч і розкидала нас по світу, але не зупинила. Ми продовжуємо працювати, даруємо людям красу і тепло наших сердець, складаємо плани на майбутнє.

Які здобутки Театру пісні «ЗАБАВА» вважаєте найвагомішими?

У нас дуже багато нагород. Навіть важко порахувати. Якщо йдеться про досягнення наших солістів – то це кілька десятків гран-прі українських, міжнародних і закордонних конкурсів. Ми навіть останнім часом не дуже багато брали участь у конкурсах, бо в наших дітей здобутих грамот і медалей уже дуже-дуже багато.

Мене кілька разів запрошували до Києва бути членом журі Всеукраїнського вокального конкурсу. Таке запрошення дуже почесне, бо це – професійне визнання. Зазвичай туди запрошують кращих фахівців із України. Є нагороди від Верховної Ради України, від нашої ОДА. Тобто наш колектив визнаний.

Одним із вагомих досягнень вважаємо те, що у 2015 році нас запросили заспівати «Молитву за Україну». Ми її трішки переробляли, авторський текст у нас був, де йшлося саме про героїв АТО, про війну на Донбасі. І ми цю пісню виконували під Орантою в Софії Київській. Це взагалі був перший виступ із піснею нерелігійного характеру в цьому храмі. Це так нам сказали організатори. Для нас це дуже знаково.

А нещодавно нас здивувала одна подія. Саме зараз у Донецьку щодня по кілька разів на місцевому телебаченні почали прокручувати українські передачі культурного спрямування. Кілька років тому «ЗАБАВА» брала участь у зйомках трепел-передачі. Ось її зараз активно і транслюють у Донецьку. Там наші діти дають навіть інтерв’ю! І словами наших дітей, їхніми посмішками на відстані ми транслюємо, що Україна – єдина та незламна, з яскравим майбутнім, втіленим у наших дітях.

Нові роботи останнім часом з’являються?

Так, це пісні «Чернігів мій», «Герої Чернігова» та «Коли душа складає крила». До речі, монтаж відеоряду для цих композицій робила мама нашої Радміли – Таміла Піддубна-Даниленко на телефоні. Старша наша молодь із-за кордону вже була ладна якось записувати плюсову фонограму цих нових пісень на телефон, доки я не домовилася з аранжувальником Віктором Николишиним. Усі хотіли фінансово підтримати виходи цих пісень, бо фінансування в мирний час нам не було, звісно, жодного, а зараз війна, тож усе коштує ще дорожче.

Тобто взаємозв’язок між нашими людьми не тільки не перервався, але й підтримка відчувається постійно!

«ЗАБАВА» завжди виступає у стильних українських костюмах. Мабуть, над сценічними образами багато працюєте? 

Так. У нас усе стильно, по-сучасному. Наші артисти виступають не просто в українських костюмах, а в костюмах цікаво зроблених, з урахуванням новітніх тенденцій. Є люди, які займаються лише нашими костюмами. У нас у кожного соліста є костюмерна. Ми довго продумуємо деталі костюмів, багато інформації з’ясовуємо. Тобто виходу на сцену передує великий процес.

На наші костюми багато хто звертає увагу, відзначає їхню красу. Зокрема, наш департамент культури завжди компліменти робить. І це заслуга саме наших майстрів. Ми одягаємо на сцену тільки те, що зроблено в Україні, і намагаємося залучати саме чернігівських майстрів. Це стосується і прикрас, які виготовляють для нас місцеві майстрині хенд-мейду.

Нині всі думки про Перемогу?

Звісно. Ми вже пісні до Перемоги готуємо.

Спілкувалась Ірина Осташко

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv