Уже понад рік триває велика війна проти російських загарбників. Саме тому багато українців повністю або частково відмовилися від всього, що пов’язано з країною-агресором, зокрема й від літератури. Проте ще є багато шанувальників російських письменників, які вважають, що культура «внє політікі». Про шкідливість російської літератури в Україні розповів молодий літературознавець із Чернігова – Іван Баран. Він – викладач української мови талітератури, член Національної спілки письменників України, автор збірок.
– Чи насправді російська література така велична, якою її вважають у світі?
– Якщо коротко: ні, російська література не така важлива та визначна, якою себе вважає і якою ми звикли бачити її крізь призму окупаційного режиму СРСР. Але прості відповіді – це не той шлях, яким варто йти. Твердження про велич російської літератури на Заході значно перебільшене самими росіянами. Толстой і Достоєвський там дійсно шановані, це правда, але зовсім не на тому рівні, як це намагаються показати на росії. Спробуємо подумати в інший спосіб: що таке визначний літературний твір? Такий, без якого важко уявити світову культуру. Це Біблія, грецька міфологія, твори Ренесансу, великі французькі та британські романи ХІХ століття. Приберемо їх із літературного процесу – і зміниться вся світова культурна спадщина. Приберемо звідти Толстого – не зміниться нічого. Не вважаю, що незграбний психологізм Достоєвського вплинув на світову літературу більше, ніж витончені спостереження Оскара Вайлда. Як на мене, це питання постає не від захоплення західних читачів російськими письменниками, а від нашого внутрішньоукраїнського сприйняття проблеми. Корінь тут – урадянській системі освіти, що виховала кілька поколінь педагогів в омані, що російська література – це дуже важливо. А вже далі ці покоління вчителів несли таку думку в маси. Коли Україна здобула незалежність, цим людям уже пізно було переучуватися, розбиратися в світовій літературі. Їм легше знову та знову пережовувати Пушкіна.
– Російська література якось впливає на свідомість українців? Якщо так, то як?
– Звісно, як і будь-яке мистецтво, література впливає на свідомість людини. Насамперед російська література шкідлива для українців своїми наративами «маленької людини». Я не можу знайти серед їхніх персонажів героїчний типаж, когось, на кого хочеться рівнятися. Головний меседж російської культури: «від тебе нічого не залежить». А ця ідея логічно породжує наступну – людина не може бути відповідальна за свої дії, вона лише коліщатко системи. Це абсолютна протилежність ідеям, що є підґрунтям українського художнього слова: боротьба, свобода, особистий простір. Таких «ні в чьом не вінаватих мальчіков» ми надивилися в Бучі, Гостомелі, Херсоні та на всіх окупованих територіях. І виховані ці люди саме «величною» російською літературою. Це здебільшого тексти про маргінальні прошарки соціуму або ж про вкрай неприємних персонажів. Навіщо сучасному українцеві засмічувати собі голову препаруванням внутрішнього гною Раскольнікова? Якщо вже так хочеться прочитати щось про моральне падіння, то світова культура має для нас украй великий спектр текстів: від маркіза де Сада до Ієна Бенкса чи Ірвіна Велша.
– Чи доречно буде повністю відмовитися від російської літератури?
– Абсолютно. Як я вже казав вище, російська література не мала значного впливу на загальносвітовий літературний процес. Більшість людей, свідомо чи ні, за все життя не читали жодного твору письменників Казахстану, Ефіопії, Південної Кореї, Нової Зеландії, але це ніяк не впливає на задоволення їхніх читацьких потреб. Не розумію, чому доросійської літератури в цьому контексті має бути якесь особливе ставлення.
– Чи багато чернігівців відмовилися від російської літератури? Чи поменшало російських книжок у бібліотеках Чернігова?
– Щодо конкретних людей, то в моєму колі спілкування переважна більшість відмовилася не лише від читання авторів із росії, а й від російськомовних перекладів. У книгарнях чи бібліотеках подекуди ще можна знайти книги російською, але це залишки минулої епохи, які, хочу вірити, з часом зникнуть зовсім або стануть чимось екзотичним. На щастя, наразі українське книговидавництво пропонує величезний асортимент перекладної літератури, я вже й не пригадаю, коли не міг знайти цікавий мені текст українською. Але так було не завжди. У період з 1991 по 2014 вибору серед перекладів не було: російський книжковий ринок просто знищував українську книгу економічно. Ситуація почала вирівнюватися десь у 2016-2017 роках і з кожним роком стає дедалі кращою.
– Як можна найкраще відмовитися від літератури окупантів?
– Щоб відмовитися від чогось, треба просто від нього відмовитися, хоч як би банально це звучало. Для полегшення процесу варто пошукати літературу на тему, що цікава конкретно вам, українських авторів чи в українському перекладі. Повірте, на кожну книгу російського автора можна знайти відповідник в іншій літературі, який нічим не поступатиметься книзі росіян. На більшість ключових текстів світової літератури вже є український переклад, який у більшості випадків на дві голови вищий, аніж російський. Для росіян, до речі, нормальна практика, коли книга в російському перекладі значно менша чи значно більша за обсягом, аніж оригінал. Кому цікаво, пошукайте в інтернеті епопею з російськими перекладами Харукі Муракамі. Подумайте, чи варто і далі триматися за неякісний продукт країни-агресора?
Роман Мірошниченко
