Талановита чернігівка, яка вимушено перебуває за кордоном, написала книжку та вправляється в музиці
Повномасштабне вторгнення стало неабияким стресом для всіх українців. Навіть більше, воно поділило життя на «до» і «після». Зокрема, чимало чернігівців у пошуках порятунку змушені були виїхати за кордон і вже там вчитися жити по-новому.
Це стосується й Анастасії Конопацької, яка призвичаюється до життя в Румунії, але водночас мріє про повернення додому. Про це й не тільки – в розмові з Анастасією.
Анастасіє, чи правильно розумію, що ваше життя з дитинства постійно супроводжує творчість?
Так. Із дитинства я любила малювати, писати вірші, вигадувати історії й інші творчі заняття, брала участь у проєкті «Жива шафа». У п’ять років вступила до музичної школи № 2 імені Євгена Богословського, також навчалася в чернігівській загальноосвітній школі № 3. Після дев’ятого класу вступила до Київського державного музичного ліцею імені Лисенка, який закінчила в 2023-му. Зараз готуюся вступати до музичної академії.
Повномасштабне вторгнення змінило життя всіх. А що ви в той момент відчували?
Мене війна застала в Києві. Втім, особливо сильно я відчувала страх за рідних і друзів у Чернігові. Пам’ятаю також, що був жах від новин і невідомості. Повномасштабне вторгнення дійсно перевернуло моє життя з ніг на голову, і це ще м’яко кажучи.
Нині ви за кордоном. Чи важко призвичаїтися українцям до тамтешнього життя?
Так, я – в Румунії, місто та люди чудові, призвичаїлася, але морально важко, і я щодня думаю про поїздку додому. Зате моя сім’я зі мною і це неймовірно радує. До того ж тут велика українська спільнота, що теж допомагає почуватися краще.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стали відомі прізвища трьох майбутніх нових депутатів Чернігівської міськради
Чи маєте можливість грати за кордоном? Можливо, десь виступали?
Я вчуся грати на віолончелі вже майже 13 років. Зараз іноді беру участь у концертах та інших подіях, як-от виставки чи «мітинг-реквієм», що відбувся в другу річницю повномасштабного вторгнення. Я дуже вдячна всім моїм вчителям і людям, які зі мною працювали і мене підтримували, особливо хочу подякувати моїм викладачам із фаху – Тетяні Ончуковій та Артему Замкову.
Щоправда, нині більше займаюся сама і періодично мене консультують викладачі та студенти музичної академії міста Клуж-Напока.
Знаю, що ви є авторкою книжки. Розкажіть про неї трішки докладніше.
Книга називається «Чернігівські диваки» і розповідає про вигаданих людей у доволі реалістичних обставинах. Ідею написати про них я виношувала дуже давно, а минулого року Оксана Бочар, мій викладач із малювання, запропонувала взяти участь у проєкті «Моя перша книга», що передбачав створення двомовних книжок, написаних та проілюстрованих дітьми самостійно і перекладених румунською мовою Людмилою Гаугою. На мою книжку пішло кілька місяців. Прочитати наразі можуть лише мої рідні та друзі, та коли буде можливість зробити більше екземплярів, її можна буде придбати особисто в мене. Також, імовірно, буде електронна версія.
Яким вбачається вам майбутнє і про що вам мріється?
Мрію про мир на умовах України та повернення додому всією сім’єю й іншим цього бажаю.
Спілкувалась Ірина Осташко
Фото з архіву Анастасії Конопацької
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
