Чернігів, який лежить на шляху до столиці, використовує короткий перепочинок, аби підготуватися до нової фази народної війни.
Військові Державної прикордонної служби України повертаються до охорони північних рубежів після їх деокупації. Під час першої атаки росіян вони протистояли ворогу в абсолютно безнадійній ситуації, адже прикордонна служба — це правоохоронна структура, без важкого озброєння. Але, за даними ТСН, жоден український прикордонник не кинув зброю, всі стали до бою. Одного з них, офіцера, який підірвав себе в Маріуполі разом із радіостанцією, цими днями подають на звання Героя України, посмертно.
Про це йдеться в ТСН.
Відділ прикордонної служби «Дніпровський» — найперший об’єкт українських силовиків, який був захоплений окупантами. Порівняно великої шкоди орки тут не заподіяли. Ймовірно, планували використати споруду для власних силових структур. Думали, прийшли назавжди та зірвали з щогли державний прапор України.
Дорогою до кордону з Білоруссю часто видніються завали, заміновані території. Заздалегідь інфраструктури тут не знищували, щоб зупинити ворога, а все тому, що це дуже якісні конструкції, як наприклад міст через Дніпро. Пряма дорога зі Славутича до Чорнобильської АЕС. До повномасштабної війни цим маршрутом через територію Білорусі їздила зміна на атомну станцію. Колони окупантів планували зайти й з цієї сторони. Але не так сталося, як гадалося. Через цей міст не перейшов жоден окупант, і жодна броньована машина агресора не переїхала на наш берег Дніпра. Його підірвали українські військові разом з прикордонниками 24 лютого зранку.
Напередодні вторгнення головний білоруський прикордонник Анатолій Лаппо дав особисті гарантії, що Білорусь не стане плацдармом для окупації. Але після перших пострілів збоку Білорусі сорок бійців Прикордонної Служби та Збройних Сил, які перебували тут, приймають рішення висадити споруду в повітря. А через шістдесят хвилин сапери підірвали й залізничний міст поруч з автомобільним. Теж саме готувались зробити з іншими дорогами, якими скористалися росіяни. Але вони просто випередили нас буквально на кілька годин, вважають офіцери-прикордонники. «Не встигли, я рахую, що нам не вистачило годин, можливо, днів, аби зробити це по всій території України, де це можливо», — переконує начальник відділу прикордонної служби «Дніпровський» Ігор Шило.
Зараз це враховано і повторення окупантами маршу на Київ з півночі малоймовірне, бо принесе їм навіть більші втрати, аніж ганебний лютневий блиц-кріг. «Шансів вже немає. Чисто моє бачення, я не думаю, що вони повернуться знов сюди», — додає Шило.
Росіяни втекли до Білорусі, кинувши тони боєкомплекту в тутешніх лісах. По виявлених снарядах вдалось встановити, який російський підрозділ тут рвався на Київ. Пакувальний аркуш на місці — військова частина 87441 і снаряди упаковані 26 грудня 2016 року відносно свіжі.
87441 — це вісімдесятий танковий полк, розташований в депресивному уральському місті Чебаркуль. Був сформований після початку війни на Донбасі. А ця знахідка може говорити про те, що в українців планували стріляти не тільки танковими снарядами. На цей момент немає прямих доказів того, що Росія планувала використовувати в Україні ядерну зброю. Але начальник Чернігівського прикордонного загону вважає — його бійці знайшли непрямий доказ
Тут і російський дозиметр, набір дозиметрів, розрахований на десять солдатів. Російський підрозділ, який залишив його тут, або планував заходити через Чорнобильську зону, або росіяни дійсно збирались використати, застосувати на території України зброю масового ураження. «Я так думаю, збирались, бо в них була доукомплектація респіраторами і противогазами», — кажуть прикордонники.
На шляху росіян до Києва став Чернігів. Значна частина містян розмовляє російською, тож окупанти всерйоз вважали, що легко встановлять контроль над містом. «Вони розраховували, що їх тут з квітами зустрічати будуть, але жодний солдат не зайшов у місто», — повідомляє начальник 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого Олександр Чорний
Вони збагнули, що помилились із Черніговом, взяли древнє місто майже в повне кільце і почали знищувати його — разом з мирним населенням.
Усі силовики Чернігова розбили периметр міста на сектори оборони. Один із них — контролювали прикордонники і окупанти, схоже, знали про це. Тож ворожі літаки першим ділом намагались стерти з обличчя землі саме прикордонний загін. Дивом в цьому пеклі на землі жоден з бійців не загинув і навіть не зазнав поранень. Проте, авіаудари були, як ніж у спину від тих, кого вважали друзями.
«Всі удари з території Білорусі, літаки злітали з території Білорусі. Вони також наші вороги, як і росіяни. Думаю, що ми також їм вкажемо той напрямок російського корабля», — зазначає начальник 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого Олександр Чорний, в приміщенні під дірками від авіабомб
Популярне гасло не тільки на вустах, а й на шевроні полковника Чорного. Не зовсім статутне, але цілковито мотиваційне. Втім, антидиверсійний підрозділ попереджає: розслаблятися ще зарано – попереду активізація диверсантів саме тут, на чернігівсько-київському напрямку. «Згідно з даними Збройних Сил України диверсійні групи просочуються в Київ, або там вже знаходяться, можливі диверсії або факти отруєння їжі», попереджає боєць 10 мобільного прикордонного загону «Дозор».
Ворог не полишає своєї хворобливої ідеї позбавити Україну державності. Це означає, що Чернігів, який лежить на шляху до столиці, використовує короткий перепочинок.
