Є цікава справа, що може стати ДУЖЕ цікавою в світлі обов’язку можновладців декларувати і власне майно та кошти, і «добро» близьких осіб.
Деснянський райсуд рішенням від 9 березня у справі №750/454/16-ц відмовив у задоволенні позову ПАТ «Банк Національний кредит» в особі уповноваженого від ФГВФО на здійснення ліквідації Віталія Паламарчука до декого «ОСОБА2» про зобов’язання повернути гроші в сумі 125362,81 доларів США.
Те рішення можна проглянути за цим посиланням: Рішення від 9 березня 2016 р. у справі №750/454/16-ц.
Суть спору зводилась до того, що в січні 2014 року між Банком та ОСОБА2 був укладений договір банківського вкладу «Депозит різдвяний» строком на 25 місяців в доларах США (без капіталізації процентів) за умовами якого вкладник вніс на відкритий вкладний рахунок гроші в чималенькій сумі 4 170 000 доларів США.
29.05.2015 року вкладник ОСОБА2 вирішив достроково розірвати договір банківського вкладу.
Але перед цим, в той же день, між банком та вкладником був укладений Договір про внесення змін до первісного договору банківського вкладу. Адже при достроковому розірванні договору проценти на суму вкладу нараховувались, виходячи зі ставки не більше 1%. Це звичайна практика банків. Натомість додатковою угодою між банком і вкладником передбачалось, що при достроковому розірванні договору банк нараховує проценти за звичайною ставкою, яка була передбачена первісним договором, тобто 11,50% річних.
Після цього вклад разом з нарахованими процентами за ставкою 11,50% річних був повернутий вкладнику.
Рівно через тиждень банк «Національний кредит» Постановою правління НБУ визнається неплатоспроможним і в ньому запроваджується тимчасова адміністрація.
Перевіркою укладених договорів за рік до моменту запровадження тимчасової адміністрації в банку було виявлено нікчемність вищезазначеного Договору від 29 травня 2015 року про внесення змін до первісного договору банківського вкладу «Депозит різдвяний». Бо, на думку уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів (ФГВФО), у зв’язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою Банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату зазначеної у позові суми (125 тисяч доларів), яку він просив суд зобов’язати ОСОБУ2 повернути назад в банк.
Натомість суд не погодився з доводами позивача і відмовляючи в задоволенні позовних вимог уповноваженої особи ФГВФО і посилався на те, що виплата вкладу та нарахованих процентів за період від дати внесення коштів на вкладний рахунок і до дня, що передує їх поверненню, відповідає нормам цивільного законодавства і така виплата не є відмовою Банка від своїх майнових прав, враховуючи положення ст.509 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у даному зобов’язанні управленою стороною по відношенню до Банку виступає саме вкладник.
Ті, хто коли-небудь мали справи з проблемними банками, добре знають, що коли банк стає проблемним, то люди в розмовах з банківськими клерками навіть не ведуть мови про відсотки, а мріють хоча би повернути свої вкладені гроші. Зробити це за тиждень до впровадження тимчасової адміністрації – на межі фантастики.
А зняти в таких умовах ТАКУ суму – то це взагалі з розряду поза межами існуючої реальності, не кажучи вже про те, щоб змусити банк виплатити відсотки за звичайною обумовленою первісною ставкою.
Тому і стало цікаво: хто такий ОСОБА2, який вивіз з банку напередодні запровадження в ньому тимчасової адміністрації мішок грошей (в прямому сенсі) – 430 пачок стодоларовими папірцями.
Відповідь на це запитання знайшлося на сайті Деснянського районного суду м. Чернігова (див. доданий скріншот, колонка «Сторони у справі»).
Джерело: SVOBODA.FM
