Микола Томенко: «Колективний президент – ідеальний варіант»
*Імідж
25 січня Чернігів з робочим візитом відвідав Микола Томенко, голова політичної партії Громадський рух «Рідна країна», член команди кандидата на пост Президента України Анатолія Гриценка. Поспілкувався з журналістами на радіо та телебаченні, оглянув підприємство та ґрунтовно зустрівся з робітниками чернігівського крохмального заводу «ВИМАЛ». Торкнулися питань об’єднання демократичної опозиції, «технічних кандидатів» та їх ролі в виборчому процесі, шляхів вирішення економічних проблем країни в цілому, та Чернігівщини, зокрема.
Керівник «ВИМАЛу» представив Миколу Томенка як людину, яку він дуже поважає і закликав працівників не бути аполітичними.
«Маємо вислухати кожного кандидата і прийняти безпосередню участь у виборах», — звернувся до колег Віктор Лазар.
Микола Томенко під час свого виступу зазначив, що через боротьбу, у тому числі, і за Чернігівщину у нього свого часу забрали депутатський мандат.
«Я вважаю, що ліпше втратити мандат, але зберегти совість. Чернігівська область – лісистий край. Так от, боротьбу за заборону вивезення лісу-кругляку почав я. Несподівано для всіх, закон пройшов. Зрештою, я залишився поза парламентом».
Працівники заводу були активними співрозмовниками, тому в ході бесіди торкнулися багатьох питань.
Що стало фундаментом об’єднання сил Миколи Томенка Анатолія Гриценка та інших політиків, котрі увійшли до команди Анатолія Степановича?
«Ідеальної кандидатури на пост Президента немає», — розповів Микола Володимирович. «Тому ми дійшли до висновку, що колективний Президент – це ідеальний варіант. Якщо моя сильна сторона гуманітарні питання – я займаюся ними. І так по кожній сфері. Ми працюємо на одну спільну справу – покращення життя в Україні. Настав час об’єднуватись не «проти», а «за» Україну, за її майбутнє. У нас є три біди: війна, корупція і бідність. Усі три пов’язані між собою. І їх потрібно вирішувати».
Як налагодити економічне зростання України?
«Щороку наша команда робить аналіз бюджету. Багато непотрібних витрат. Наприклад, нас, так звані, вожді вітають з бігбордів зі святами. На це в бюджеті закладено 565 мільйонів гривень в рамках фінансування діяльності партій, які зараз в парламенті. Я бігаю і шукаю мільйон, щоб не закрили спортивну школу, а тут 565 мільйонів на ярмарку марнославства. У 2015 році парламент коштував 220 мільйонів, зараз – мільярд 114 мільйонів. Видатки зросли в шість разів. То про який ріст економіки можна говорити в таких умовах? Щодо природного газу: треба не збільшувати його видобуток, а знизити використання! У законі про заборону вивозу лісу-кругляку я передбачав: переоснащення деревообробної галузі, відновлення меблевої промисловості. Тим самим можливо суттєво зменшити споживання газу. У Литві тільки 30 відсотків – використання природного газу. 70 відсотків – щепа, пелети з водною системою очистки. Ми також можемо це зробити. Таким чином можна було б підняти економіку Чернігівської області.
Навколо Чорнобиля сьогодні – золота жила. Японці, американці пропонують там організувати підприємства сонячної відновлювальної енергетики. Ми ж в 10-кілометровій зоні все одно жити не будемо. Давайте на цю територію залучимо проекти. А навкруги – заповідник. Американці пропонували: платимо вам гроші, і на території заповідника аналізуємо, як радіація вплинула на грунт, рослини. Тільки Чорнобильська зона може дати скільки робочих місць!
Отже, точками росту економіки на сьогодні є: природна галузь (не тільки зерно і олія, а й обробна промисловість) та інфраструктурна сфера (то вірмени, то білоруси будують дорогу, а можемо ж і ми)».
Чому провалилася антикорупційна реформа?
«Боротьба з корупцією стала найбільш розрекламованою реформою влади. Дуже багато коштів було витрачено на піар. Перші арешти були дуже обнадійливими, оскільки затримували серйозних посадовців. Сьогодні виявляється, що домінанта гри на публіку була ключовою. Справи виявились непродуманими, особливо гучні справи Насірова, Бочковського, яких в судовому порядку поновили на посадах та повиплачували зарплати. Тому боротьба з корупцією провалилась, оскільки не створена система, немає політичної волі, і влада зацікавлена в тому, щоб не відкривати кримінальні справи, оскільки їй потрібна фінансова підтримка великих бізнесових груп.
Я дійшов до наступного висновку. Як тільки суспільство бачить, що президент не бере своїх друзів чи бізнес-партнерів на посади та не лобіює інтереси своєї компанії, він стає прикладом для наслідування і має моральне право сказати так не робити міністру чи спікеру».
Чому так багато кандидатів балотується на пост Президента України?
«У нас вже забагато кандидатів зареєструвалися. Найстрашніше, що є й фіктивні кандидати, завдання котрих – провести до складу виборчих комісій потрібних людей. А тоді протоколи на дільниці можна і на коліні писати. Цього не можна допустити».
Чи виправдовує себе практика залучення іноземців до влади?
«Політик – це складна професійна робота. Не можна запросити людину, скажімо, з Грузії, щоб вона нас ощасливила. Це шлях в нікуди. У нас що немає своїх людей? Просто треба вміти обирати. Тому наша команда вже зараз представляє претендентів на ключові посади в державних органах влади. Люди повинні знати, кого вони обирають разом з президентом».
Що пов’язує Миколу Томенка з Чернігівщиною, окрім закону про заборону вивозу лісу-кругляку?
«Моє дітище – 50 фільмів із циклу «Сім чудес України». Чотири з них — я зняв про Чернігівщину. Без жодної державної копійки, коштами бізнесменів, котрі мені довіряють. А ще, в мене на дачі досі є гітара виробництва чернігівської фабрики».
«А у нас на підприємстві працює ваш земляк, — порадував гостя Віктор Лазар. – Начальник виробництва Володимир Чаленко, єдиний в Україні заслужений працівник в галузі крохмальної промисловості».