Нині багато українців, переважно жінок і дітей, розкидані по всьому світу. Причому вимушено, через війну, яка, на жаль, триває в Україні. Рятуючись від загибелі та небезпеки, люди з кількома валізами або й взагалі без речей прямували в невідомість.
Вимушено покидали домівки і чернігівці. Зокрема, сьогоднішня історія – про Діану Мкртчян, яку доля разом із мамою і маленьким сином Марком закинула аж до Сполучних Штатів Америки.
Діано, де ти жила і чим займалася до повномасштабного вторгнення?
За пів року до початку війни я повернулася з Чернігова до Києва і була директором компанії, що імпортувала консервовану продукцію з Вірменії під власним брендом. Війна зруйнувала всі плани. І спільно з керівництвом Спілки вірмен України було ухвалено рішення передати продукцію як гуманітарну допомогу, що ми й зробили.
А до того часу з 2015 року я жила в Чернігові. Моя мама з Чернігова, і після виходу в декретну відпустку я кілька років провела в нашому прекрасному місті. Після декрету я працювала в чернігівському офісі IT-компанії Jevera, і це був дійсно незабутній час.
Так розумію, що твій переїзд до США пов’язаний із повномасштабним вторгненням?
Абсолютно пов’язаний. Перші десять днів широкої війни я з сином була в Києві, потім нам допомогли і вдалося виїхати. Спершу до Ужгорода, а звідти мої друзі відправили нас до Словаччини. До Києва ми повернулися в червні, отримали погодження за програмою United for Ukraine, і 24 липня наш літак приземлився в США.
Але чому США? Саме тут уже майже 10 років живе моя молодша сестра, її родина все організувала й допомогла нам пройти цей шлях.
Чи багато ти знала про життя в Америці і які твої перші враження від цієї країни?
Знала із розповідей сестри, але я ніколи до цього часу в США не була. Для мене все було нове. Я доволі багато подорожувала у своєму житті, але Штати – то зовсім інша історія.
Зважаючи на мій стан, я погано пам’ятаю свої враження. Перше – це неймовірне відчуття щастя, тому що нарешті побачила свою сестру.
А взагалі мене найперше вразили масштаби – великі дороги, великі машини, надзвичайно високі будівлі та затишні красиві приватні будинки, неймовірні парки, взагалі природа й океан, у який неможливо не закохатися.
Із якими речами ти приїхала в нове життя?
Три валізи. Я, син, мама, і в кожного у валізі – своє найцінніше, що можна було з собою взяти. Поштою я відправила небагато книжок й іграшок, які були дорогі для Марка, та щось із речей. З собою були документи, необхідний одяг, із техніки – ноутбук і планшет.
Перед поїздкою пам’ятаю, як ходила по квартирі, збирала та пакувала все в коробки, і кожну підписала, що в ній. І це було важко. Але насправді тоді я думала, що я ненадовго: одна нога – тут, інша – там.
Чи знала ти англійську? Коли почала розуміти місцевих? Чи вивчаєш нині мову?
Я все життя намагалася нарешті вивчити англійську, але коли я приїхала до США, то зрозуміла, що я десь на рівні London is the capital of Great Britain. Було дуже важко. Але що я хочу зазначити, то це те, що тут максимально створено умови для комфортного вирішення питань, навіть якщо ти не знаєш мови. У лікарнях і державних установах є перекладачі, це послуги онлайн, вони безкоштовні і ти можеш ними користуватися.
Залежно від штату, є безліч безкоштовних класів при бібліотеках, церквах і коледжах для вивчення англійської. Ми рік проходили навчання ESL (English second language) в церкві.
Крім того, через кілька місяців після приїзду я почала індивідуально займатися з викладачем, і завдяки їй в мене хороші результати. Вільно я, на жаль, не розмовляю, але все попереду.
Доволі цікава історія в мого сина. Коли ми приїхали, він пішов у другий клас в звичайну американську школу, і він був єдиною дитиною з України. Марк не розмовляв англійською, він нічого не розумів, із ним спілкувалися виключно англійською. У школі він відвідував додатковий клас для вивчення мови, а також йому дали планшет, щоб перекладати. І в кінці другого класу він планшет повернув зі словами, що цей помічник йому більше не потрібен.
А сьогодні він уже зі мною іноді спілкується англійською, бо йому так легше висловити свою думку.
Загалом якщо ви хочете жити повноцінним життям, тут мову знати необхідно. Хоча б іспанську.
Чи важко було організовувати побут? Чи під силу купити все потрібне, адже треба все від рушника та сковорідки і до… Чи допомагають там якось українцям у цих питаннях?
Мені пощастило, що я приїхала до сестри. Вони доволі багато зробили для нас. Перші п’ять місяців ми жили в них, потім уже переїхали. З облаштуванням нашого нового житла вони теж допомогли. Орендоване житло тут порожнє. Облаштована кухня та пральний блок, все інше необхідно купити та завезти своє.
Якщо нема достатньо коштів, щоб купувати нові дорогі меблі й інші речі, є багато магазинів на кшталт second hand і благодійних організацій. Та й американці дуже часто просто віддають свої речі безоплатно. Або виставляють біля будинків або дають оголошення.
Скільки ти вже там? Чи виникало бажання все покинути і повернутися?
Цього місяця виповниться два роки як ми тут. Дуже важко було спочатку, одного разу я навіть бронювала квитки додому, але потім відпустило.
Еміграція взагалі нелегка історія, але мені здається, коли ти свідомо плануєш переїзд і до нього готуєшся, ти підсвідомо готовий до того, що буде важко. Але коли це незапланована історія, і ти до кінця не розумієш, що відбувається і що робити далі, тут можуть бути неочікувані емоційні зриви.
Важко усвідомити, що твоє життя докорінно змінилося. Ти починаєш з нуля. Всі твої прекрасні проєкти, здобутки, плани, друзі, досвід – усе це залишилося там, де тебе немає. І тут ніхто не скаже: «Боже мій, ми такі раді, що ви нарешті приїхали, тепер будете нашим міжгалактичним директором, ось вам мільйон і вперед до зірок». Ні. Ти починаєш спочатку. Все. Абсолютно все.
Що відмінного в житті українців і американців, можливо, чогось і досі не розумієш?
Думаю, вони більше впевнені в своєму майбутньому ніж ми. Власне житло, авто, подорожі – то не є чимось неймовірно важким у реалізації. Якщо ти працюєш, платиш податки, будуєш нормальну кредитну історію – все можливо. Взагалі, кредити – це не Божа кара, а повсякденна історія. Напевно, її відсутність буде сприйматися як щось не зовсім нормальне.
Навряд чи є щось, чого я не розумію. Вони також працюють, відпочивають, подорожують, займаються спортом. Спорт, до речі, тут дуже популярний і розвинутий, хоча є дуже велика кількість людей із понаднормовою вагою. Мабуть, це культура споживання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виїхав на узбіччя та збив два дорожні знаки: в Чернігові впіймали п’яного водія
Чи важко призвичаїтися до американського стилю життя ? Що найважче давалося?
Найважче – це адаптація до всього нового, відсутність друзів і близьких людей, відсутність місць, які я любила. Проблема мови, необхідність в усьому розібратися та багато чого. Але коли ти крок за кроком проходиш ці етапи, ти кажеш собі: «Хто молодець? Я – молодець!».
Найважче на початку для мене було вирішення питання з житлом. Я ще не мала документів і мені були потрібні поручителі, та й узагалі процес був доволі довгим.
Тут необхідно складати іспит із водіння й отримувати американське посвідчення водія. Взагалі життя без машини тут – це серйозна проблема. Принаймні в нашому штаті.
Чи смакує місцева їжа, чого немає такого, як у нас?
Загалом так, мені смакує. Я люблю бургери, сама роблю доволі смачні. Мені подобається барбекю. І дуже мені смакує мексиканська кухня. Але роли мені смачніші вдома, хоча це ні американська, ні українська кухня.
Українські продукти можна купити. У Філадельфії є кілька супермаркетів, де ти знайдеш усе потрібне. Єдине, що нам треба їхати в один бік півтори години, тому це не зовсім ідеальна картина.
Але коли ми там, то так, відриваємося.
До речі, американці більше готують самі, чи користуються послугами доставки готових страв?
За моїми спостереженнями все ж таки більш популярні послуги з доставки їжі або обід / вечеря в якомусь закладі. У нашій сім’ї ми частіше готуємо їжу самі. Але доставка завжди поруч у телефоні.
Не вважаю, що їжа за межами дому або замовлена дешевша. Конкретно в моєму випадку, тому що нас четверо. Ось наприклад, цього тижня в мене було два замовлення на доставку: одного разу піца, іншого разу суші. Частіше я користуюся послугами доставки продуктів харчування. Це економить мій час. Це дуже зручно, тому що один додаток на все, він працює в усіх штатах.
Чи дорога країна Америка – послуги, житло, харчі, розваги, лікарські послуги, одяг?
Порівняно з Україною, дорога оренда житла, медичні послуги, якщо немає страхування. Все інше – ти знайдеш усе, що тобі потрібно, залежно від твого фінансового стану.
Одяг, взуття, доглядові засоби, аксесуари – порівняно з Україною, дешевші. Окрім того, багато сезонних знижок, магазинів дисконтів тощо.
Продукти харчування, порівняно з доходом, ні, не дорого. Але все залежить від того, що і в якій кількості купуєш. Можна купити на $70 на кілька днів, а можна заїхати в оптовий Costco по м’ясо, наприклад, а на касі залишити неймовірну суму, бо все треба.
Спочатку я все переводила в гривні, а потім перестала. Звикла до того, що оплату я отримую в доларах, а не в гривнях.
Чи по кишені українцям дозвілля або відпочинок?
Які доступні опції розваг? З огляду на те, що в мене дитина, то в більшості випадків – це розважальні ігрові комплекси для дітей. Влітку – басейни, парки, ігрові майданчики.
Дуже багато різноманітних тематичних музеїв, паркових комплексів. Вони зазвичай мають сезонні тематичні програми.
Ми живемо недалеко від океану, тому опція пляжного відпочинку завжди доступна. Є можливість поїхати на різні пляжі, вибрати для себе найкращий.
Можна вибрати варіант відпочинку в горах, і якщо дорого орендувати дім, то взяти з собою ще когось і розділити витрати. Зазвичай у таких будинках 2-3 ванні кімнати, патіо, тому незручностей не буде. Або зробити те саме, але поблизу океану.
Щодо подорожей і відпусток – тут можна вибирати на різний бюджет і побажання. Можна знімати апарти на Airbnb, бронювати готелі або відпочивати в кемпінгу. Або сісти в машину і поїхати в інший штат, дорогою ночувати в недорогих готелях або в машині в рестерії, як дехто робить.
Безумовно, будь-яка подорож – це кошти. Але можна вибрати той варіант, що підходить саме тобі. Тому що варіантів відпочинку дуже багато.
Ти працюєш чи, можливо, є якісь виплати для українців?
Так, я працюю. Наша компанія надає логістичні послуги та відправляє товари зі США по всьому світу. До речі, в нашому колективі дуже багато українців.
Щодо виплат. Вони є, суми та програми відрізняються в різних штатах. Є виплати на картку для купівлі продуктів харчування, або виплати, які приходять чеком і які людина може отримати в банку, медичне страхування. Безмовно, вони не безкінечні, і коли людина вже отримує всі необхідні документи та починає працювати, то соціальна підтримка або закінчується, або змінюється.
Ти вже вирішила залишитися в Америці чи хочеться додому?
Звісно, я сумую за домом в Україні, за людьми. Як ситуація буде розгортатися далі, я не знаю. Наразі повертатися не планую, маю багато планів тут. А як буде насправді – подивимося.
Ірина Осташко
Фото – Діана Мкртчян
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
