Винахідник швейцарського багатофункціонального армійського ножа Карл Ельзенер заснував компанію Victorinox AG в місті Ібах, кантон Швіц, у 1884 році. Спочатку компанія позіціонувалась, як виробник ножів і хірургічного обладнання. Про армійські закази тоді ще й мови не було. Та навіть назви Victorinox компанія у той час ще не мала.
Початком успіху Ельзнера була подія, яка, на перший погляд, нічого спільного з виробництвом ножів не мала. У 1890 році швейцарська армія прийняла на озброєння свою першу магазинну гвинтівку – Шмідт-Рубін mod. 1889.
Ні інженери, ні генерали тоді ще не усвідомлювали, які вимоги повинні пред’являтися до подібних конструкцій. Тому гвинтівка вийшла складною, в тому числі і в обслуговуванні. Наприклад, якщо ви збиралися розібрати її для того, щоби провести чистку і змащування, вам обов’язково довелося б скористатися викруткою! Щось немислиме для сучасних військових!
Кожен швейцарський рядовий отримував викрутку разом із новою гвинтівкою. Крім того, рядовий носив із собою ніж, та шило (для ремонту спорядження). А ще ставало зрозумілим, що йому вкрай необхідний пристрій для відкривання з’явивишихся саме у той час консервованих раціонів.
У замовника з боку швейцарської армії виникла ідея забезпечення кожного солдата універсальним інструментом, створеним за єдиним стандартом.
Перші моделі ножів, які поєднували усі необхідні інструменти, були міцними (яким і мусть бути армійське обладнання), але важкими та незручними. І ось, у 1891 року Ельзнер розробив легкий і компактний багатофункціональний ніж. Завдяки використанню алюмінію та мартенситного сплаву нержавіючої сталі, ніж ще й виявився стійким до іржі (на відміну від попередніх моделей).
У 1897 році Elsener додав друге, менше лезо ножа та штопор до версії, що спочатку призначалась лише для армійських офіцерів (і для цивільних клієнтів, які схотіли б її придбати).
Чесно кажучи, всупереч різного роду жартам, штопор був призначений не стільки для відкриття пляшок з вином, скільки для відкупорювання широко поширених на той час пляшок із засобами особистої гігієни та ліками, що також закривалися пробками на зразок винних.
Але ж ви розумієте, що офіцери та вино завжди поряд? Хоч це й був жарт, але саме патентування цього «офіцерського та спортивного ножа» із штопором ствердило Victorinox як самого популярного виробника мультитулів у Європі.
Коли швейцарський армійський ніж став відомим у всьому світі?
До Другої світової війни багатофункціональний кишеньковий ніж був носив назву Offiziersmesser, або «офіцерський ніж». Однак, під час Другої світової війни американські військові, що дислокувались у Франції, звернули увагу на ці дуже зручні маленькі червоні ножі з комплектом інструментів. Але само слово «Offiziersmesser» більшості з них вимовити було важко. Тому американці називали той ніж просто – «swiss army knife» («швейцарський армійський ніж»).
Цікавість та ділова хватка американців призвела до експоненціального зростання продажів ножів від Victorinox. І саме з того часу за ними у всьому світі закріпилась та сама назва – «швейцарський армійський ніж». Хоча зараз існує безліч цивільних моделей. Та й ножі подібні виробляються зараз не тільи у Швейцарії. Багато виробників по всьому світу пропонують свої версії багатофункціональних ножів. Але, так чи іначше, у основі тих конструкцій лежить той самий ніж Ельзнера.
Сам Victorinox зараз виробляє великий вибір ножів для самих різних потреб. Наприклад, для полювання, рибалки, велосипедистів, туристів, жінок, військових та інші.
У 1975 році швейцарський армійський ніж разом з британським альпініст Крісом Бонінгтоном піднявся на Еверест (найвищу гору планети Земля). І не просто піднявся, а добре попрацював у поході. Альпініст з успіхом використав ніж для ремонту кисневої системи.
А з 1992 року цей ніж літає у космос. Національне управління з аеронавтики та дослідження космічного простору (NASA) внесло цей ніж у стандартний комплект виживання кожного астронавта. Що цікаво, кожен з цих ножів є власністю агентства та має бути зданий назад до NASA після повернення на Землю. Канадський астронавт Кріс Гедфілд стверджує у своїх мемуарах, що він використав свій швейцарський армійський ніж, щоби пристикувати космічний човник «Атлантіс» до російської космічної станції «Мир».
Він описав ці події так: «Я знаходився на борту шатлу «Атлантіс». Нам потрібно було стикуватись з російською космічною станцією. Моє завдання полягало в наступному: я мав відкрити люк шатла так, щоби звільнити прохід на космічну станцію. Необхідно було відкрутити безліч невеликих гвинтів, обрізати кабелі та виконати багато інших подібних маніпуляцій. Моїми єдиними інструментами були три маленькі ключі, які передали нам росіяни.
Їх вистачило для того, щоби викрутити кілька гвинтів, але вони не могли допомогти мені впоратися з такою кількістю роботи. Я збирався повернутись на середню палубу шатла, щоб принести мій великий набір інструментів, а потім подумав – а чому б мені не скористатися ножем? Завдяки швейцарському багатофункціональному ножу я зміг швидко виконати всі роботи та відкрити люк».
Герфілду навіть належать слова: «Ніколи не залишайте планету без одного з цих ножів»! Чи не є це найкращою рекомендацією?
Реклама
