Сьогодні, 22 травня, відзначають перенесення мощів святого Миколая Чудотворця, в народі ж кажуть, що це день «літнього» Миколи.
Уперше це свято було встановлено Папою Урбаном ІІ в ХІ столітті. До українського церковного календаря день Миколи в травні ввів митрополит Єфрем наприкінці ХІ ст., тож в Україні цей день святкувався.
Колись цього дня господарі виводили коней у поле на першу пашу, і священики служили посеред села молебні та кропили коней свяченою водою. У цей час у полі вершники їздили верхи – «щоб нечиста сила коней не мучила». В народі уклалося кілька приповідок з цієї нагоди:
«Прийшов Миколай – коней випасай», «Юрій – з теплом, а Микола – з кормом», «Святий Юрій пасе корів, а Микола – коней».
Від цього дня починали стригти овець і сіяти гречку, тож склалася приповідка: «До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки!»
На Київщині та на Поділлі цього дня зазвичай влаштовували «заздравні» (щоб усі були здорові) обіди, які називалися нікольщиною. Звідси пішла ще одна приповідка: «Понаставляли тих мисок, як на нікольщині!»
За народними віруваннями, святий Микола є покровителем мореплавців. Козаки перед довгою мандрівкою морем завжди служили молебень Богородиці й Миколаю Угоднику.
Чорноморські моряки розрізняють також двох Микол: морського і мокрого. Морський Микола керує кораблями, а мокрий – водами. Обидва Миколи завжди є невидимо присутні поміж моряками. Вважається, що, не звертаючись до святих по допомогу, отримаєш загибель. Тому під час бурі на морі моряки моляться святому Миколаєві про порятунок від нещастя, а в разі небезпеки потонути виносять на палубу образ Миколи Чудотворця і молять його про спасіння.
Джерело: Українські традиції
Читайте новини ЧЕline у Facebook.
