Малі фермерські господарства Чернігівщини з площею до ста гектарів залишилися на межі виживання. Сьогодні більшість із них за крок до того, щоб бути поглиненими крупними агрохолдингами, — каже фермер з села Брусилів, що на Чернігівщині, Олексій Лимар.
—Ми зараз у таких рамках, що не працюєш, а думаєш, як вижити. По-перше, складність і дороговизна з реєстрацією господарських дворів. Дуже дорого перенести лічильник електроенергії з одного приміщення в інше, так в 2011 році за встановлення лічильника я платив 293 грн., сьогодні в «Обленерго» вимагають ледь не 40 тис. грн. Всі роботи маю замовляти у визначеної фірми, яку вказує «Обленего», розцінки в якої утричі вище ринкових, — пояснив пан Лимар.
Серед проблем також відсутність цільової державної програми кредитування фермерських господарств. Тому більшість фермерів воліють обходити банки десятою дорогою.
-Крім того, що під високі відсотки, так іще під заставу беруть тільки техніку не старішу 10 років, а де дрібним фермерам взяти таку техніку?, — продовжує фермер Лимар. – Також відсутні, як було раніше, компенсація за вирощувану продукцію за один гектар.
Податкове навантаження – це ще один чинник, який не дає розвиватися українському фермерству. Експерти схиляються до думки, що дрібні фермерські господарства можуть виживати тільки за рахунок ексклюзивних видів діяльності, якими теоретично можуть буди вирощування і переробка ягід та овочів, виробництво органічної продукції. Навіть у тих фермерських господарств, які мають більшу площу, як скажімо в тисячу гектарів, проблем не менше.
-На всіх рівнях заявляють про інтеграцію в європейську спільноту фермерів, але ж для цього потрібно робити певні кроки. По-перше, з початку року вступив в дію закон про те, що земельні ділянки надаються через аукціон. І от уявіть, молода людина, яка закінчила ВИШ і хоче стати фермером, платити податки, створювати робочі місця, і як вона зможе конкурувати на аукціоні з крупними холдингами, коли в неї за душею немає ні копійки? А у нас законодавство «під одну гребінку» прирівняло всіх, — каже голова асоціації фермерів Чернігівського району Григорій Ткаченко.
За словами Ткаченка, з першого січня цього року майже повністю відмінено спеціальний режим оподаткування аграрної галузі, експерт запевняє, що можна було б не відміняти його для середніх і дрібних господарств, з площею наприклад до 2000 чи 1000 га. Попри такі негаразди фермери кажуть, що перспектива сьогодні є і в створенні насінневих господарств, і у виробництві екопродукції, і в енергетичній сфері. Але надовго ентузіазму тільки селян не вистачить, потрібна ще й державна підтримка.
— Найбільше аграріїв хвилює те, що немає стабільності в цінах на дизпаливо, мінеральні добрива, гербіциди, фунгіциди. А саме головне на вирощену продукцію немає доброї і стабільної ціни. В землю закопати можна багато грошей, а дістати їх звідти дуже важко, -пояснює депутат обласної ради від «Нашого Краю», член постійної комісії з питань агропромислового комплексу Сергій Баришовець. – Якщо фермер весною купляє дизпаливо по одній ціні, а через три місяці ціна на продукцію падає, то виходять збитки, а не рентабельність. І, уявіть, якщо в агрофірми немає запасів, як вона виживе в цих умовах? Але справді, не можна говорити, що нічого не робиться. Одне з приємного – часткове повернення відсотків по кредитах. І як на мене, то найголовніше, що зараз має зробити держава — не допустити продажу землі! Тому що зараз землю в основному обробляють великі агрохолдинги. Вони її скуплять, а маленькі агрофірми, фермерські господарства не зможуть конкурувати.
Експерти на всіх рівнях, визнають, що сьогодні Україна, а Чернігівщина в більшій мірі, по сільському господарству є сировинним регіоном, тоді як має усі можливості стати постачальником уже готової продукції. А для цього потрібно, хоча б, знизити відсоткову ставку для фермерів по кредитах. З нинішніх майже 30% річних, до європейських трьох з половиною.
