Скарги на якість питної води в багатоквартирних будинках Чернігова щотижня надходять до диспетчерської служби КП «Чернігівводоканал». Іноді вторинне забруднення води відбувається не з вини підприємства, що визначене постачальником послуги в Чернігові. Спробуємо розібратись у проблемі та знайти відповідь на найпоширеніше запитання від громадян: чи можна покращити якість води в місті?
Якість води – під контролем
За своїми характеристиками питна вода в Чернігові майже ідеальна. До того ж вона не обробляється жодними реагентами і тому корисна для людини. Питна вода має відповідати встановленим нормативам і ці нормативи контролюються щоденно. Відповідно до норм законодавства, КП «Чернігівводоканал» інформує споживачів, розміщуючи показники якості питної води на офіційному сайті підприємства https://water.cn.ua/water-quality-parameters. Ця інформація доступна кожному споживачеві та відповідає дійсності.
Чому в воді з’являється «іржа»?
Вода до кранів чернігівців поступає з п’яти водозаборів, але на трьох із них такий параметр, як залізо загальне, перебуває на межі допустимих 0,2 мг/дм3. Так, концентрація заліза на рівні 0,2 мг/дм3 фіксується на водозаборі №1 «Ялівщина», водозаборі №2 «Подусівка» та водозаборі №4 «Полуботки». Тільки за рахунок змішування води з двох горизонтів на цих водозаборах вдається отримати воду майже ідеальної якості. Адже артезіанські свердловини бучацького горизонту (глибиною 100-120 м) мають понаднормову концентрацію заліза. І тільки змішування з водою нижньокрейдяного горизонту (глибино. 680-760 м) доводить показники води до норми. Використовувати ж воду лише нижньокрейдяного горизонту теж неможливо через надлишок у ній інших компонентів, перевищення яких у питній воді також суворо контролюються. Але головне – собівартість видобутку такої води дуже висока, і такого суттєвого зростання тарифів населення просто не потягне.
У підземних водах залізо зазвичай розчинене в двохвалентній формі, причому вода при цьому буває абсолютно прозорою. При підйомі на поверхню та контакті з повітрям вода стає опалово-каламутною – при впливі окиснювачів залізо переходить у трьохвалентний стан. Із води виділяється буруватий осад, який зазвичай і осідає в трубах.
Висновки: Оскільки останнім часом споживання води населенням зменшується, а діаметр труб залишився тим самим, час контакту води з повітрям збільшився, і це означає, що кількість осаду («іржі») у водопровідних трубах тільки зростатиме.
Чи можна прибрати «іржу» з труб?
Це питання давно хвилює підприємства, що займаються водопостачанням. І в цьому напрямі вже є певні напрацювання. Найпоширеніший принцип очищення води від заліза – окислення води (киснем повітря або аерацією, хлором, перманганатом калію, перекисом водню, озоном) із подальшим осадженням (з коагуляцією або без неї) і фільтрацією. Традиційний метод застосовується вже багато десятиліть. Але реакція окислення заліза потребує доволі тривалого часу, а використання для окислення тільки повітря вимагає великих резервуарів, у яких можна забезпечити потрібний час контакту.
На сьогодні в Чернігові функціонує лише одна станція знезалізнення на водозаборі № 5 «Хімволокно». Наразі КП «Чернігівводоканал» вивчає питання будівництва аналогічної станції на водозаборі №2 «Подусівка». І головне питання проекту – пошук інвестицій.
Зазначимо, що останнім часом багато компаній переходять на дешевшу, хімічну, обробку води. Мабуть, багато хто з містян пам’ятає історію з «SeaQuest» – хімічною сполукою, яку намагалися додати в чернігівську воду.
На практиці запропонований «чудо-сиквест» складається на 76-78% з поліфосфатів і на 22-24% з ортофосфатів. Цей препарат зв’язує з собою розчинені у воді солі. На молекулярному рівні він утворює з іонами мінералів замкнуту структуру та блокує їх від подальших хімічних реакцій. Тобто, якщо говорити «людською мовою», солі поліфосфатів, з’єднуючись з розчиненим у воді залізом та іншими сполуками, заважають їм випадати у вигляді осаду. Насправді залізо з води не видаляється, а просто стає непомітним для ока і, що само по собі не дуже гарно, разом із поліфосфатами, у вигляді нерозчинного осаду, потрапляє у шлунок людини. Як запевняють спеціалісти, після застосування поліфосфатів вода стає навіть солонуватою на присмак. Чи потрібен Чернігову такий «SeaQuest»? У 2011 році городяни чітко визначилися – «ні»!
Висновок: Практично єдиним і на сьогодні безпечним напрямом очищення води є будівництво станцій знезалізення на принципі окислення води шляхом аерації. Для усунення осаду з води Чернігів потребує будівництва не менше трьох таких станцій. Засіб не з дешевих, але це – перспектива розвитку Чернігівського водоканалу. І якщо люди хочуть пити здорову воду, треба знайти шляхи фінансування проектів будівництва станцій знезалізнення води.
Чому осад підіймається в трубах
Ми показали, що без додаткових зусиль осаду в питній воді Чернігова не уникнути. Але чи можна зменшити його появу в наших кранах?
Щоб боротися з появою осаду в питній воді, треба зрозуміти, чому він підіймається в трубах. У принципі, причина, через яку осад підіймається в трубах, одна: різке припинення водопостачання з подальшим (здебільшого різким) його відновленням. Тобто через скачки рівномірності подачі води в трубах утворюється каламуть, яку ми називаємо «іржавою» водою.
Що ж до основних чинників, що впливають на появу осаду у воді, то їх кілька:
- Аварії на водопровідних мережах.
- Ремонтні роботи на водопровідних мережах і всередині будинків.
- «Просідання» напруги або припинення електропостачання насосного обладнання.
- Відсутність промивки будинкових мереж обслуговуючими організаціями.
Висновок: Якщо зменшити вплив перелічених вище чинників на водопостачання міста, «іржава» вода в кранах з’являтиметься не так часто.
Як зменшити чинники впливу на якість питної води
- Заміна зношених водопроводів.
Якщо поглянути на характеристики водопровідної мережі міста https://water.cn.ua/industrial-financial-performance, то вони такі: із 547,9 км мережі зношені й аварійні – 182,8 км, або 33,4%, із них експлуатуються понад 25 років – 300 км. Діаметр водопроводів – від 25 до 700 мм, матеріал: сталь, чавун, залізобетон, азбестоцемент та ПХВ.
Характерний приклад – аварія на водопроводі за адресою вул. Серьожнікова, буд.6, що сталася ввечері 15 грудня. Після проведення розкопок аварійна бригада побачила трубу, схожу на сито: вона буда вщент побита іржею. Важко навіть сказати, скільки років цій трубі, але те, що вона була нестандартного діаметру (90 мм), свідчить про її похилий вік. На Серьожнікова була задіяна додаткова схема водозабезпечення будинків, а заміну труби завдовжки 500 метрів відклали на весну. І таких труб, як на фото, під нашим містом закладено чимало. На жаль, на відміну від інших міст, у Чернігові фінансування заміни водопроводів проходить дуже повільно, бо виконується виключно за рахунок коштів КП «Чернігівводоканал». Але цих коштів у тарифі закладено не дуже багато, а з огляду на те, що 1 км водопроводу сьогодні коштує 2,5-3 млн грн, заміна може розтягнутися на століття.
В інших містах для цих потреб використовують кошти Фонду розвитку інфраструктури міста, до якого забудовники вносять встановлені законом відсотки. Так, наприклад, в Ірпені, що під Києвом, за кошти Фонду вже замінено понад 50 % водопровідних мереж. У Чернігові кошти, що надходять на розвиток інфраструктури, чомусь використовують не за призначенням – на ремонт ліфтів, як, наприклад, це відбулося цього року.
- Проведення ремонтів за правилами
Мережі в місті належать не тільки «Чернігівводоканал». На жаль, проведення ремонтів власниками цих мереж здебільшого здійснюється не за правилами. Так, при проведенні ремонту в будинку ЖЕК зобов’язаний попередити громадян про час ремонту, плавно відключити воду. Після проведення ремонту треба провести промивку мереж і тільки після цього повідомити мешканців про те, що водою можна користуватися. На практиці при проведенні будинкових ремонтів практично ніхто не попереджає мешканців, а про промивку і поготів не йдеться! Отримуючи «іржаву» воду, люди скаржаться на водоканал, хоча, насправді в таких випадках 100-відсоткова вина ЖЕКу.
- Проблеми з електропостачанням
За останній час кількість «просідань» електроенергії або відключення напруги та зупинення насосного обладнання тільки зростає. Проблеми з електрикою виникають по кілька разів на тиждень.
Так, наприклад, минулої п’ятниці, 16.12.2016 на водозаборі «Подусівка» з трансформаторної підстанції (ТП-544) було короткочасне зникнення напруги по лінії 10кВ, в результаті чого зупинились електродвигуни артезіанських свердловин і насосні агрегати ІІ підйому, що призвело до зниження тиску у водопровідній мережі. Після відновлення електропостачання з’явилась підвищена напруга, й автоматика не дозволила включитись кільком насосним агрегатам. Тільки після переговорів із диспетчером якість електроенергії прийшла у відповідність нормам.
Подібні випадки порушення електропостачання призводять до зміни потоків, підняття осаду в трубопроводах та погіршення якості води. Через зниження тиску холодної води автоматикою відключаються насоси підвищення тиску в теплопунктах, внаслідок чого зупиняються котельні. Проблеми з електропостачанням призводять до погіршення якості води та викликають обурення населення, що спрямоване не на винних – енергетичну компанію, що обслуговує Чернігів, а на водоканал, що відповідає за якість води. Численні листи з КП «Чернігівводоканал» до ПАО «Обленерго» не дають жодних результатів.
- Відсутність промивок мереж водопостачання
На превеликий жаль, близько 85 % забруднень питної води в місті пов’язане з неякісним обслуговуванням будинкових мереж, за які відповідають комунальні та інші підприємства, що обслуговують конкретні будинки. Про розмежування зон відповідальності ми розповідали в статті «Система водопостачання будинку: хто за що відповідає» https://water.cn.ua/news/sistema-vodopostachannya-budinku-khto-za-shcho-vidpovidae_4
Через відсутність планових і позапланових промивок будинкових мереж, у трубах будинків накопичується осад, який у разі аварійних відключень на зовнішніх та внутрішньобудикових мережах водопроводу підіймається та погіршує якість води.
Щоб покращити якість води в будинках, мешканці мають звертатися до обслуговуючої організації (ЖЕК, ОСББ, тощо) з вимогою промивки мереж.
Нагадаємо, що за законом планова промивка мереж повинна проводитися не рідше двох разів на рік. Окрім того, у випадку аварій і ремонтів на трубопроводах власники зобов’язані проводити позапланові промивки, що на практиці майже не виконується.
Висновки
Природа дала нам унікальну воду, яку понад 100 років споживають чернігівці. Але вторинне забруднення води, на жаль, мало залежить від роботи людей, які займаються її видобуванням і постачанням. Жителі Чернігова можуть довіку скаржитись на появу осаду у воді, але якість її не покращиться, поки до вирішення проблеми громада не повернеться обличчям.
Треба шукати кошти на заходи із знезалізнення води, паралельно активізувавши заміну водопровідних мереж, що за час експлуатації практично зносилися.
Окрім того, як ми бачимо, за якість води відповідають не тільки співробітники КП «Чернігівводоканал», але й працівники ПАО «Обленерго», ЖЕКів та ОСББ. Мабуть, сьогодні потрібні якісь дієві чинники впливу на всі організації, що зав’язані на постачанні води до наших помешкань. І про це також має подбати міська влада, яка, за законом, керує комунальним господарством нашого міста.
Інформаційна служба КП «Чернігівводоканал»
