Олександр родом з Чернігова: тут провів своє дитинство та шкільні роки. Не дивлячись на те, що батьки у чоловіка не були військовими, після закінчення школи він самостійно прибув до тоді ще військкомату, аби пройти строкову військову службу.
Коли 24 лютого вся країна дізналася про повномасштабне вороже вторгнення, Олександр не зміг лишитися осторонь, тож вирішив добровільно долучитися до оборонців рідного міста.
— Розумієте, мене так виховали – якщо рідна країна у біді, то її треба рятувати. Як-то кажуть: «якщо не ми, то хто?». 23-го лютого я повертався з-за кордону і вже тоді у мене було недобре передчуття. Але ніяких думок про те, щоб покинути рідну країну не було. 26-го числа я прийшов до місцевого територіального центру комплектування і того ж дня потрапив в один з підрозділів Чернігівщини на посаду гранатометника, — пригадує Захисник.
Певний період часу він разом з побратимами відповідав за контрольно-пропускний режим на в’їзді та виїзді з міста. Потік громадян був великим, деяким з подорожніх доводилося приділяти більше уваги, ретельніше перевіряти їх документи та машини. Робили все це для того, аби попередити проникнення до Чернігова ворожих диверсійно-розвідувальних груп та вчасно перехопити підозрілих осіб.
— Службу несли ми під постійними обстрілами та авіанальотами. Тому часами бувало морально складно, та й загалом війна – це для всіх тяжко. Але я чоловік, знав куди йшов, тому продовжував виконання свого військового та громадянського обов’язку. Крім того, досвід проходження контрактної служби у Державній прикордонній службі неабияк допоміг.
Олександр жартома каже, що коли людина нічого не боїться – це досить підозріло, тому відчуття страху під час оборони Чернігова не стидається, навпаки переконую, що викид адреналіну грав тільки на руку – це допомагало зберегти концентрацію та уважність.
— Рідні мої на період облоги залишалися вдома. Звичайно я за них дуже хвилювався, але у той же час знав, що у першу чергу захищаю їх, а разом з тим – і все місто. Це надавало сил і мотивації.
Зараз на першому місці для Олександра – наша скоріша перемога, а вже після неї чоловік планує подорожувати та відпочивати.
Джерело: Чернігівський обласний ТЦК та СП
