Чернігівські письменники та журналісти Тетяна і Сергій Дзюби нещодавно побували в сонячному Казахстані, де урочисто отримали почесні нагороди – медалі Міжнародного клубу Абая. Ось як пише Сергій Дзюба про цю захоплюючу поїздку.
До Казахстану ми їздили на запрошення Казахського національного університету імені аль-Фарабі, найбільшого і найпрестижнішого вишу в цій країні. Розташований він в Алмати на території близько 90 гектарів! На його 15 факультетах навчаються 17 000 студентів. Особливе враження справив на нас «Керемет» – Центр обслуговування студентів, де вони можуть отримати понад 500 різноманітних послуг, починаючи від реєстрації в університеті та закінчуючи закордонних поїздок. Також у цьому корпусі розташовані супермаркет, кінотеатр, кав’ярня, аптека, медичний діагностичний центр, пральня, салон краси.
Вразила й університетська бібліотека, в якій понад 2,5 млн книжок, а також чудовий університетський музей – з унікальними експонатами про історію знаменитого вузу та його сьогодення, і музей аль-Фарабі – видатного вченого, мислителя.
Моя дружина, Тетяна Дзюба читала в університеті курс лекцій на факультеті філології, а я проводив майстер-класи з перекладацької майстерності. Також ми презентували свою книжку віршів казахською мовою, читали власні переклади, зокрема з казахської літератури. Студенти навіть виявили бажання перекладати українську поезію та прозу! А я залюбки переклав поезію ректора університету Галимкаіра Мутанова, передавши нашою мовою його глибокі філософські асоціації, тонкий ліризм, чуйність та проникливість, велику любов до Вітчизни, прекрасне кохання й повагу до Жінки.
Ми з Танею отримали медалі Міжнародного клубу Абая, що є для нас дуже почесними відзнаками. І самі привезли до Казахстану престижну нагороду – Міжнародну літературну премію імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» для видатного письменника Ауезхана Кодара, щоправда, вручити її вдалося, на жаль, його рідним, сам письменник так і не поборов тяжкої недуги.
У Казахстані ми щодня прагнули якомога більше розповісти про рідну Україну, донести правдиву інформацію про нашу державу, про волелюбний український народ. І ми відчували розуміння, тепло та підтримку!
Друзі з університету імені аль-Фарабі влаштовували нам цікаві екскурсії, зокрема запам’яталися знаменитий каток «Медео», Центральний історичний музей, Парк Першого Президента, Коктюбе, урочище Шимбулака.
Окремо хочеться згадати про місцеві ресторани з національними стравами. Ми смакували знаменитий бешбармак, суп мампар, узбецький плов, солодощі чак-чак. Пили кумис та верблюже молоко – шубат. В Україну ми з Танею привезли звичку пити чай із молоком – як казахи.
Казахи – надзвичайно гостинні та чуйні люди. Тож ми щиро вдячні за постійну турботу ректору Казахського національного університету імені аль-Фарабі Галимкаіру Мутанову, очільнику журналу «Аманат» та Міжнародного клубу Абая, письменнику Роллану Сейсенбаєву, декану факультету філології Омірхану Абдіманули. Пробачте, не можу назвати всіх у цьому невеликому тексті, але всі ви – зразок гостинності та шляхетності!
Сергій ДЗЮБА
