Літні люди під час окупації: Як геріатричний центр на околицях Бучі зберіг життя постояльцям

*Імідж

Наприкінці березня російська армія залишила територію Київської області. З того часу багато людей розповіли, що вони пережили за період російської окупації та очевидцями яких подій їм довелося стати. В цій статті ми хочемо розповісти, з чим в той непростий період стикнулися літні люди, які перебували у геріатричному центрі в Київській області, за 15 км від міста Буча.

24 лютого 2022 року в селі Дмитрівка, у передмісті Києва, 24 постояльці та 5 членів персоналу пансіонату для престарілих Life-House прокинулися близько 4-ї години ранку від потужних вибухів. Фактично вони перебували під перехресним артилерійським вогнем і чули, як довколишні міста обстрілювали з «Градів», як розривалися бомби та ракети, коли спрацьовувала ППО. Все це супроводжувалося моторошним гулом винищувачів та вертольотів.

«Від вибухів здригалася земля, тремтів будинок і здавалося, що він от-от розвалиться, повилітають вікна та двері або щось прилетить прямо в будинок. Вночі з вікон будинку ми спостерігали спалахи від вибухів та заграв від пожеж у Бучі, Гостомелі, Ірпені та Ворзелі. Через це надворі було видно як у погожу місячну ніч, хоча небо було вкрите хмарами. На околицях Дмитрівки вже хазяйнували кадирівці та росіяни. До жахіть додалися холод та відсутність інформації. Бо пропали мобільний зв’язок, світло та інтернет через пошкодження ліній електропостачання», — розповідає постоялиця будинку для людей похилого віку Фаїна Іскрижицька. Пізніше у населеному пункті, де знаходиться пансіонат для літніх людей, зник газ. Запаси продуктів та води практично закінчилися. Хоча деякі співробітники покинули пансіонат, інші залишилися, виявивши чималу хоробрість і мужність. Вони дбали про фізичні потреби літніх людей, підтримували їх емоційно, виявляючи турботу та увагу.

Співробітниці пансіонату відшукали на території гілки, нарубали їх та розвели вогонь, щоб готувати гарячу їжу, заварювати чай. Таким чином вони змогли нагодувати 24 постояльця (3 чоловіка та 21 жінку).

Директор пансіонатів Life-House Оленченко Андрій Вікторович шукав будь-які шляхи, щоб евакуювати постояльців будинку для літніх людей. Підопічні гостро потребували продуктів харчування, питної води та засобів гігієни, які людям з особливими потребами вкрай необхідні. Попри всі зусилля до села Дмитрівка було не проїхати. Часто цивільні машини підпадали під обстріл.

Директори пансіонатів мережі Life-House у Дмитрівці підключили до ситуації сільського голову Тараса Дідича. Завдяки йому 10 березня бійці територіальної оборони змогли скористатися дизельним генератором і зарядити мобільні телефони. Літнім людям були доставлені вода, продукти харчування, а на день пізніше – дрова, чавунна плита на дві кружки-комфорки. Тоді молодші медсестри, які залишилися в пансіонаті, змогли готувати їжу та гріти воду, щоб купати літніх людей.

Вранці 14 березня постояльцям сказали, що їх буде евакуйовано. Це була дуже радісна новина для них. Оскільки багато хто з літніх людей не міг підготуватися до евакуації самостійно, співробітники пансіонату зібрали особисті речі (одяг, медикаменти, ходунки, коляски) та одягли своїх підопічних. В обід до пансіонату під’їхали 4 автобуси, в яких перебували директори пансіонатів та бійці ДСНС. Також біля входу чекали машини швидкої допомоги. Увечері небезпечна дорога, що пролягала через українські та російські блокпости, була вже позаду. Літні люди опинилися у безпечному місці – в іншому будинку мережі пансіонатів Life-House. Чи відчували вони страх під час евакуації, розуміючи, що в дорозі їхню колону можуть обстріляти? Одна з постояльців, Фаїна Іскрижицька, відповідає: «Так. Але не за себе. А – більше за наших жінок-героїнь (молодших медсестер, які дбали про постояльців з початку війни – ред.), директора пансіонату, водіїв, бійців ДСНС і працівників карети швидкої допомоги. Адже ми вже прожили на світі, а їм ще жити й жити…».

Як видно, страх війни не паралізував добро і людяність. Мережа пансіонатів Life-House, яка знаходиться в Києві та Київській області, продовжує й надалі піклуватися про своїх постояльців, забезпечуючи їх усім необхідним. Керівництво, як і раніше, знаходиться на території України, координуючи всі робочі процеси. 24 лютого директор пансіонатів Андрій Оленченко написав на своїй сторінці у Фейсбуці наступне: «У нас дуже багато людей, яким ми потрібні тут і зараз. Ми продовжуємо працювати. Ми не можемо зупинитися ні на мить».