Завершилася акція «Мій туристичний край», яку ЧЕline провів до Дня туризму. Участь в ній взяли чимало сіверян. Нам надсилали фотографії із різних куточків нашої прекрасної області.
Ми мандрували просторами легендарної гетьманської столиці, милувалися казковими краєвидами Мезина, дізнавалися унікальні факти про Менщину і побували у єдиній на Чернігівщині старообрядницькій церкві.
Найактивніші дописувачі отримують від ЧЕline символічні подарунки: наші фірмові блокноти і ручки. Дякуємо вам за небайдужість. Попереду у нас буде ще безліч цікавих акцій та конкурсів, тому будьте разом з «ЧЕline» і давайте разом популяризувати наш унікальний Чернігово-Сіверський край.
Подарунки від «ЧЕline» отримали:
- Вікторія Неруш
- Андрій Терещенко
- Ірина Осташко
- Церковна книга із храму старообрядців, що у селищі Добрянка Ріпкинського району.
А ви знаєте, що на Чернігівщині досі живуть старообрядці? Їхні предки в XVII столітті виступили проти церковної реформи патріарха Никона і введення нових релігійних обрядів, богослужбових книг та ікон. Щоб уникнути розправи, «розкольники», а саме так їх називали, змушені були шукати притулок у віддалених куточках держави. Селилися вони відособлено, до чужинців і всього нового ставилися насторожено, але між собою жили дружно. Хоча відтоді й минуло кілька століть, нащадки старообрядців поважають традиції предків.
Зараз визначити старообрядців за зовнішнім виглядом складно. А раніше чоловіки носили підперезані російські сорочки навипуск (косоворотки) й каптани. Також, вони не мали голити бороди. Жінки вбиралися у сарафани й запиналися великими хустками, що не зав’язували, а заколювали. У дорослих завжди при собі були особливі вервиці – ліствиці.
Втім, ще близько десяти років тому в селищі жило кілька старообрядців, які не користувалися благами цивілізації, навіть відмовилися від пенсії.
Господарювали, сіяли пшеницю або жито, пекли хліб, вирощували худобу. Як би тяжко не було, ці люди ні в кого нічого не просили. Вони були чисті духом, а таких людей зараз, на жаль, рідко зустрінеш.
Релігійні свята у старообрядців такі ж, як і в православних, щоправда, обряди відрізняються. Наприклад, немовля при хрещенні три рази з головою занурюють у воду. І нині великим гріхом старообрядці вважають куріння, вживання алкоголю, лихослів’я, неповагу до старших людей і батьків. Як і раніше, вони живуть по совісті, чесно працюють і завжди готові допомогти ближньому, поділиться останнім шматком хліба зі стражденним.
У XIX столітті в Добрянці було 8 церков, а зараз тільки дві. Одна з них – старообрядницька Святого славного великомученика Димитрія Солунського, освячена в 1790 році. Аналогічного храму на Чернігівщині немає. А кілька років тому біля святині побудували дзвіницю.
Храм дерев’яний, а всередині поштукатурений. Він пережив революцію 1917 року, а перед Великою Вітчизняною війною більшовики відкрили в ньому спортивний зал. Ікони, які винесли з будівлі, безслідно зникли.
У 1941 році окупанти, задобрюючи місцеве населення, дозволили службу. Тоді Добрянці принесли здому образи, перед якими можна помолитися і зараз. Усі ікони в церкві – старообрядницькі. Порівняно з православними, вони більш строгі, темноликі й аскетичні.
- Хата відомого поета-дисидента Леоніда Тереховича (с. Кучинівка Сновського району).
У Кучинівці Сновського району народився, жив, працював і творив видатний український поет-дисидент Леонід Терехович. Він писав геніальні вірші, але вони (як і його погляди) не подобалися тодішньому комуністичному режиму. Через це Леонід Терехович все своє життя провів у каторгах і бідах. Його саджали до в’язниці, знущалися у психлікарнях, били. Але не зламали його свободолюбивий дух.
Помер Леонід Терехович у своїй хатинці після того як його на замовлення Компартії побила міліція. Він похований у селі Кучинівка. На жаль, музею у будинку дисидента ніхто так і не зробив.
- Менський зоологічний парк.
У Мені знаходиться заповідний об’єкт загальнодержавного значення – Менський зоопарк, заснований у 1976 р. місцевим жителем Г.І. Полосьмаком. Його площа становить 9 га. Зоопарк налічує близько 560 тварин, представників 120 видів, з них 17 занесених до Всесвітньої Червоної книги та Червоної книги України. У зоопарку створено сприятливі умови для життя й розмноження тварин.
- Пам’ятник легендарному ніжинському огірку
Цей пам’ятник уславлює ніжинські огірки та майстрів їх соління в місті Ніжині. Розташований у скверику неподалік корпусів Ніжинського консервного комбінату, який є, власне, головним виробником відомого в Україні та за її межами продукту. Автор проекту – місцевий митець Леонід Воробйов.
Пам’ятник являє собою скульптурне зображення погрібця (льоху) та діжки з ніжинським огірком. Таким чином, скульптурна композиція імітує льох як традиційне місце для зберігання і консервації овочів, діжу, в якій за старих часів засолювали ці овочі, і власне сам ніжинський огірок.
Сам огірок з граніту рідкісного (для України) зеленого кольору важить понад 50 кілограмів, а брилу, з якої він зроблений, привезли з Італії, причому італійці, дізнавшись про ідею пам’ятника, суттєво знизили ціну на матеріал.
Пам’ятник ніжинському огірку було урочисто відкрито 16 грудня 2005 року.
- Прилуцький будинок культури
Прилуки є культурним осередком Чернігівщини – тут працює декілька клубних і музейних установ, 2 школи естетичного виховання, бібліотеки, діють аматорські самодіяльні мистецькі колективи.
Клубні заклади культури Прилук:
Міський Будинок культури і Філія міського Будинку культури (військове містечко № 12). У місті діють дитяча музична школа, школа мистецтв і Центр творчості дітей та юнацтва.
Найбільш значущою подією в сучасному культурному житті міста є Міжнародний молодіжний фестиваль «Мистецькі барви». Він був заснований в 2002 році як регіональний. У 2005 році фестиваль набув статусу Всеукраїнського, а вже в 2006 став міжнародним. З 2002 в місті діє «Культурно-просвітницька спілка поляків міста Прилуки».
- Батурин
Гетьманська столиця Батурин віками зберігала археологічні, архітектурні, мистецькі твори і традиції, аби сторицею повернути безцінні надбання до національної скарбниці незалежної Держави Україна.
Батурин – резиденція гетьманів України з 1669 по 1708 рік та з 1750 по 1764 рік. Саме в Батурині плекав надії на Незалежність гетьман Дем’ян Многогрішний; тут 15 років, долаючи шалений спротив, формував державу гетьман Іван Самойлович; тут за 21 рік гетьман Іван Мазепа створив економічно сильну Гетьманську Україну з європейським рівнем культури та освіти, тут Гетьманщина зустріла свою золоту осінь з Кирилом Розумовським.
Батурин гетьманський – це гордість кожного українця!
Однак він живе в серці кожного з нас і як біль…. Адже приніс себе в жертву на самій вершині свого розвитку. 308 років тому український народ пережив одну з найбільших своїх трагедій – знищення гетьманської столиці Батурина.
Саме Батурин дав усвідомлення необхідності боротьби за свою державу, за свої переконання… І сьогоднішня готовність українців захищати Батьківщину формувалася тут – у Батурині, в Конотопі, в Крутах…
Батурин – місто, куди має приїхати кожен українець і повернутися звідти справжнім громадянином з усвідомленням видатного місця України в світовому устрої.
- Мезин
На Чернігівщині не так уже й багато самобутніх туристичних місць. Окремо слід згадати Мезин. Начебто всі й чули про одну з найдавніших стоянок первісної людини і про Національний природний парк. А проте мало хто туди приїздить. Причин кілька – далеко та й «розважайлівки» немає. Але природа у Мезині унікальна – прекрасна й вічна.
- Новгород-Сіверський музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім»
Опинившись на Чернігівщині не полінуйтеся приїхати до Новгорода-Сіверського. Древній, цікавий він обов’язково причарує вас своїми архітектурними пам’ятками, мальовничими пейзажами та провінційним спокоєм. А найголовніше, заради чого сюди варто приїхати, це, звичайно ж, знайомство з перлиною давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім».
Основна сюжетна лінія твору – реальна подія – похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців, історичний факт якої, описаний у Лаврентіївському та Іпатіївському літописах. З моменту виходу в світ «Слово» користується неабияким інтересом у дослідників та пересічних читачів, надихає художників та поетів. Відкритий широкому загалу більше 200 років тому і досі зберігає в собі багато таємниць і загадок.
Здійснити незабутню подорож по його сторінках, заглянути в давно минулу історію міста вам допоможуть наукові співробітники музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».
Музей створено в 1990 р., як перший державний заклад в Україні, що вивчає «Слово о полку Ігоревім».
В експозиції представлені дореволюційні та сучасні видання літературної пам’ятки, переклади її на іноземні мови; археологічні знахідки доби Київської Русі; графічні та художні твори, скульптури, тощо. Окрема тема – краєзнавчий відділ. Він знайомить з історією міста, етнографією, флорою та фауною Сіверського краю.
Музей «Слово о полку Ігоревім» входить до складу однойменного заповідника основу комплексу пам’яток якого складає Спасо-Преображенський чоловічий монастир заснований в ХІ ст.
З архітектурних споруд того часу зберігся фундамент мурованого Спаського собору та залишки Княжого терему ( кін. ХІІ –поч. ХІІІ ст.). За свою довгу історію монастир кілька разів змінював свій архітектурний вигляд, а остаточного набув протягом ХVІ-ХІХ ст.ст.
Чернігівщина – мій туристичний край!
