Цікаву печеру-суфозію виявили науковці вМезинському національному природному парку ще в 2019 році.
Палеогеограф Олександр Яковенко, який досліджував печеру, зазначає, що вона утворилася природним шляхом у результаті лінійної ерозії (розмивання лесових порід опадами).
«Лес – це порода, що утворилася після відходу льодовика з Чернігівщини. У висохлому стані це доволі тверда порода, що тримає форму. Втім,після дощів лесові породи набирають вологу, через що утворюються лієчки і відбувається просідання. Але в 50-х роках ХХ століття відбувалося заліснення схилів ярів, аби коріння дерев утримувало лесові породи і ґрунти не просідали. Тож нині коріння дерев укріплює лес», – розповідає Олександр Яковенко.
За його словами, початкові розміри згаданої печери такі: висота до 3 м, ширина 1,5 – 2 м, завдовжки – до 10 м. Осіннє обстеження 2023 року показало, що вона стала довша, ширша та глибша, а вхід до печери осипався.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Титли і коми»: з-під пера чернігівського публіциста Василя Чепурного вийшла нова книжка
«Ця печера жива, допоки житиме коріння дерева, яке утримує ґрунт», – зазначив Олександр Яковенко.
Загалом природні ерозійні процеси на схилах правого берега Десни, де розташована печера, залежать переважно від інтенсивності й об’єму опадів.
Між тим, для людей відвідування печери – небезпечне. Бо на голову може обвалитися 2-метрова товща спресованого ґрунту.
На території Мезинського парку така велика печера – одна. Натомість є менші і зовсім маленькі печерки, які тільки починають утворюватися.
Ірина Осташко
Фото – Мезинський національний природний парк
