Десятки років недофінансування галузі водного господарства призвели до того, що річки почали активно змінювати власні русла. Як наслідок, за останні десять років одна тільки Десна підійшла настільки близько до населених пунктів у суміжних з нею районах Чернігівщини, що багато з них ризикують опинитися під водою. Найнебезпечнішою нині є ситуація з автомобільним мостом, котрий сполучає села Мале та Велике Устя. Експерти кажуть: якщо не почати укріплювати прилеглу берегову лінію, то міст зовсім скоро може зруйнувати стихія. В результаті економіка краю понесе багатомільйонні збитки, адже окрім затоплених земель, постане набагато серйозніша проблема – транспортне сполучення. Для того, щоб потрапити на лівий берег Десни, потрібно буде додатково об’їжджати 130 кілометрів шляху.
До хати залишалося три метри
Вперше питання укріплення берега поблизу сіл Мале та Велике Устя, що на Сосниччині, постало у 2003 році. Святкуючи чергову річницю перемоги у Другій світовій війні, місцеве районне начальство разом з ветеранами, за звичкою, виїхало випити «фронтових 100 грамів» на берег Десни. Яким же було їхнє здивування, коли на місці, де раніше стояли столики, була вода… Того року Десна забрала 34 метри берега поблизу Малого Устя.
Начальник Деснянського басейнового управління водних ресурсів Сергій Нагалюк розповідає, що його відомство проводить спостереження за поведінкою Десни з 1982 року. За його словами, за цей період русло Десни змістилося аж на 150 метрів.
«До 2003 року на цій ділянці річка поводила себе спокійно, загроз не виникало, – розповідає Сергій Нагалюк. – До того ми мали кричущу проблему з розмивом берегової лінії поблизу села Змітнєв, також в Сосницькому районі. Там утворилася 16-метрова круча, і лишалося якихось 25 метрів до об’єктів соціальної інфраструктури та 40 метрів до кладовища, – продовжує начальник Деснянського басейнового управління. – Тоді завдяки державному фінансуванню нам вдалося укріпити берег, зупинити руйнівну дію Десни та зберегти населений пункт. Вода встигла змити шість хат».
У 2004 році на реалізацію проекту берегоукріплення поблизу сіл Мале та Велике Устя потрібно було близько 24 мільйонів гривень. Роботи потрібно було розпочинати невідкладно, адже до найближчої хати Малого Устя воді залишалося якихось три метри. Частину витребуваних грошей працівники водного господарства Чернігівщини отримали, однак у зв’язку з нестабільним фінансуванням укріплення вони робили впродовж чотирьох років.
На укріплення берега поблизу Малого Устя працівники Деснянського басейнового управління використали близько 9 мільйонів гривень, а на укріплення берега з іншого боку Десни грошей не вистачило. Як тільки працівники насипали шпори, здатні відбивати течії, додаткового водного навантаження зазнав берег з боку Великого Устя, на ділянці стратегічно важливого для кількох районів області автомобільного мосту. Фактично водники допомогли Десні повернути частину старого русла, але чи є в тому їхня вина?
Апендикс довжиною в 130 кілометрів
«У тому, що може трапитися, нашої вини немає, – каже начальник Деснянського басейнового управління водних ресурсів Сергій Нагалюк. – Проект берегоукріплення був у нас на руках ще у 2009 році, однак фінансування ми так і не отримали. За цей час Десна забрала ще близько 12 метрів берега».
За словами чиновника, наразі існує загроза руйнування крайньої опори мосту, яка може просісти під дією руйнівної течії, а отже – зруйнувати міст. Річ у тому, що коли вода доходить до мосту, русло річки звужується в середньому на 40-60 сантиметрів і підіймається рівень води перед мостом. Відтак, під автомобільним мостом глибина подекуди сягає восьми метрів, а під опорами мосту утворилися промоїни, в яких поселилися кількаметрові соми.
«Праворуч від дороги на лівому березі Десни видно стариці, колись там було русло річки, – показує карту Сергій Нагалюк. – Одного року може рвонути так, що дійде до дороги, вийде на старицю і відріже міст».
Автомобільний міст – це важлива транспортна артерія, яка сполучає райцентр Сосницю з Задесенням та кількома прилеглими районами, розташованими ліворуч Десни. Відтак, якщо міст все-таки затопить, то потрапити на той бік Десни можна буде, об’їхавши 130 кілометрів шляху.
Про це говорять і в самому районі.
Голова Великоустівської сільської ради Валентина Циганок схвильована тим, що з кожним роком Десна все ближче підходить до стратегічної для мешканців Задесення дороги.
«Ось тут, – показує вона на прибережжя Десни, – було урочище Кисельове. Всього 42 роки тому воно мало площу 9 гектарів, нині – лише 1,5 гектара. Вода йде коліном, тож берег треба або укріплювати, або перенаправляти русло».
Валентина Циганок робить невтішний прогноз: із такими темпами через п’ять років міст повністю відріже, а Десна змінить русло.
«До дороги залишилося всього 50 метрів, – стурбовано каже сільський голова. – Якщо міст відріже, то до нас можна буде потрапити лише через Короп. Це буде апендикс завдовжки 130 кілометрів».
Ціна питання – 50 мільйонів гривень
За словами заступника начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів Вадима Потапенка, загальна довжина ділянки берега, що потребує захисту від руйнування, становить 1,2 кілометра, вертикальний уступ – близько трьох метрів.
«Проектом передбачено установлення 12 шпор та закріплення міжшпорного простору, – уточнює Вадим Потапенко. – Станом на 2011 рік для реалізації проекту потрібно було 24 мільйони гривень. Нині ця цифра, як мінімум, удвічі більша. Це тільки на самі роботи, плюс коригування проекту».
За словами представника Деснянського БУВР, ситуація дійсно небезпечна, а наслідки можуть бути катастрофічними.
«По обидва боки мосту є пониження, тож вода переріже дорогу, зруйнує високовольтні лінії електропередач і, можливо, впадуть опори мосту, – прогнозує він. – Ми постійно проводимо спостереження за поведінкою річки. Так, за 2014 рік розмило 7 метрів берега».
Починаючи з 2010 року, максимальний розмив берега становив 42 метри, і його зміщення йде в бік мосту. Такі темпи вимивання надзвичайно небезпечні, особливо з врахуванням того, що за останні два роки не було весняної повені.
Вадим Потапенко зізнається, що держава виділяла управлінню кошти на коригування проекту, але працівники Деснянського БУВР не стали цього робити, бо відкоригувати проект, не знаючи, чи будуть кошти на його реалізацію – це, як мінімум, не по-господарськи.
Мільярди під водою
На думку заступника начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів Вадима Потапенка, розмив берегів Десни у населених пунктах – одна з головних проблем Чернігівщини. Вона породжена наявністю піщаних ґрунтів у прибережній смузі та досить швидкою течією річки, котра легко вимиває ці піски. Згідно з попередньою оцінкою, нині протяжність деснянських берегів, які потребують укріплення, сягає 100 кілометрів. З них на 30 кілометрів треба зміцнювати першочергово.
«Раніше, коли Десна була судноплавною, – працювали земснаряди, і це знижувало інтенсивність розмиву. А тепер берег підмиває, великі маси ґрунту обвалюються в річку, утворюють перекати й обміління», – пояснює фахівець.
Він зазначив, що роботи з укріплення берегів не проводять вже кілька років. Державний бюджет не виділяє на це грошей.
Начальник Деснянського басейнового управління водних ресурсів Сергій Нагалюк додає, що проблему берегоукріплення треба вирішувати більш глобально і починати з очистки русел річок.
«Нині щонайменше 30 мільйонів кубів піску лежить в одній лише Десні. Є такі перекати, що утворили цілі острови, – каже Сергій Нагалюк. – Це фактично безкоштовний пісок для будівництва».
На переконання фахівців, до проекту розчистки русел річок окрім держави потрібно долучити інвесторів, бо фактично десятки мільярдів гривень нині лежать під водою. Розчищені ж русла автоматично усунуть проблему берегоукріплення і дадуть поштовх для розвитку будівельної галузі та судноплавства.
