Щодня прикордонні території Чернігівщини обстрілює ворог і фактично стирає села, що розташовуються геть близько до кордону, з лиця землі. Через обстріли відбуваються загоряння. Швидкому поширенню вогню сприяє посушлива погода, що вже тривалий час панує в Україні.
На дощ наразі доводиться тільки сподіватися, бо до 27 вересня, за даними Чернігівського обласного Центру з гідрометеорології, прогнозують у лісах нашої області надзвичайну пожежну небезпеку 5 класу. Натомість повідомлення про обстріли прикордоння Чернігівщини, на жаль, щоденні. Обстріли призводять до того, що спалахують людські хати, нежитлові й виробничі приміщення, займається суха трава та рослинність, торф’яники й ліси… На жаль, ситуації, коли маємо гектари згарищ – наша буденність.
Зокрема за найсвіжішою інформацією, яку оприлюднив начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус, росіяни вкотре обстріляли прикордоння. В одному з сіл Семенівської громади через влучання російських снарядів пошкоджена сільгосптехніка та будинки. На Новгород-Сіверщині – пожежі внаслідок мінометного обстрілу.
Щоденне пекло для прикордоння Чернігівщини триває.
«Пожежі, які почалися, напевне, з 6 вересня, не припиняються. Горить усе: суха трава, луги, поля, ліси, торф’яники…
Із 6 по 8 вересня згоріло майже все село Єліне, точніше те, що від нього залишилося. Там будинків 20 усього ще вціліли. Але ж за три дні приблизно 110 будинків згоріли. Це приблизна інформація, бо щоб точно все порахувати, треба комісійно все обстежити. Однак зараз такої можливості немає, ніхто туди не поїде. Бо присутність людей у селі Єліне для росіян – як червона ганчірка: зразу щось скинуть туди… Єліне – воно ж усього за 2,5 кілометра від кордону.
Село Млинок горить. А як гасити? І хто зараз поїде це робити на саме прикордоння? Лісники виїжджають куди можуть, дивляться, оборюють території, що убезпечити від вогню, ситуацію контролюють, але, звісно, наскільки дозволяє безпекова ситуація», – в коментарі для ЧЕЛАЙН зазначив Олександр Артюшенко, староста Тур’янського старостинського округу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Через ворожий обстріл на Чернігівщині зайнялися п’ять гектарів лісу
Постійні супутники пожеж – димовухи, від яких страждають усі, особливо люди із хронічними захворюваннями.
«Димовуха – постійно. Як вітер у наш бік, то дихати взагалі немає чим. А як у їхній бік, то нехай вони задихаються, бо це їхня робота. Пожежі тут дуже важко гасити. Особливо торфовища горітимуть, поки сніг не випаде, нічого з ними не вдієш…
Ситуація дуже загострилася саме цьогоріч, торік нормально було. На дощі молимося, як похолодає і дощ піде, це буде великий плюс», – пояснив Олександр Артюшенко.
Під постійними ворожими обстрілами, як вже зазначалося, перебуває і прикордонна Семенівська громада. Голова громади Сергій Деденко каже, що ситуація дуже складна.
«Від щоденних обстрілів постійно щось горить: або хати, або поля, або ліс, або ще щось. Крім того, ще у нас є влучання ворожих дронів по сільгосптехніці. Вчора трактор згорів у селі у фермера місцевого. Все дуже важко», – нарікав голова громади.
А от із гасінням пожеж у селах, які розташовуються фактично на самому кордоні, – біда.
«Є села на кордоні, де взагалі вже немає нікого, бо там дуже небезпечно. Щодо гасіння пожеж, то, як дозволяє безпекова ситуація, рятувальники, звісно, виїжджають на пожежу, а як ні, то ні. Якби пішов дощ, трішки простіше стало б. У нас, напевне, півтора місяця немає дощу ні краплі. Торфовища частково горять і ліси сотнями гектарів…», – повідомив Сергій Деденко.
Ніна Луценко, речниця ГУ ДСНС України в Чернігівській області, каже, що гасіння пожеж на прикордонні – це нині завдання із зірочкою. Але в будь-якому разі рятувальники завжди залучаються. Щоправда, велику роль відіграє безпекова ситуація. Адже коли є повторна загроза обстрілів, то підрозділи чекають на команду подалі. І безперечно, рятувальники не працюють у зоні, небезпечній для життя та здоров’я особового складу, тобто дуже-дуже близько до кордону, де постійні обстріли.
«Дійсно, на прикордонні багато випадків того, що через обстріли займається суха рослинність і вогонь іде по траві, перекидається на ліси й інші території. Усе це дуже важко гасити, особливо через постійну загрозу обстрілів, до того ж, пожежі часто дуже масштабні.
А торф’яники, площа яких величезна, взагалі швидко не гасяться. Тому що там же торф, який за своєю структурою пористий. І глибина його залягання буває дуже різною. Дуже-дуже важко гасити пожежі на торфовищах, бо торф’яники, що горять, потрібно заливати дуже великою кількістю води, щоб торф’яні пори просякли рідиною», – пояснила Ніна Луценко.
Та хоч як би важко було, жителі Чернігівського прикордоння вірять у ЗСУ та Бога і сподіваються, що небесна канцелярія таки пошле на Чернігівщину дощ, а згодом буде й українська Перемога.
Ірина Осташко
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
