«Я хочу віднайти справедливість». З такими словами до редакції Чеline звернувся житель міста Остер Олексій Васечко. Вся справа у тому, що ще в 2021 році у чоловіка згорів сарай. З його слів відбулося це через недбалість його сусіда, через якого і почалося займання – спершу загорівся сусідський курник, а вже потім полум’я перекинулось на сарай Олексія Васечка.
Далі ж, зі слів чоловіка, на виклик приїхали пожежники, утім його сусід відмовився відкривати їм ворота свого двору, тим самим ускладнивши умови для гасіння пожежі, що і спричинило руйнацію нерухомості Олексія Васечка.
Почалося все 22 червня 2021 року, коли в обійсті Володимира Самойленка зайнявся курник. Далі історію дізнаємось зі слів Олексія Васечка.
«Я господарював на городі, коли бачу, що з двору сусіда йде дим (між нами паркан-сітка, тому все видно). Я підійшов ближче, дивлюсь, а в них горить курятник. У сусіда вдома тоді всі були: він, дружина, дочка, тому я одразу почав кричати їм, що в них горить. Ми з дружиною давай носити воду, через паркан передаємо, вони також носять.
Його курник побудований дуже близько до мого сараю, тому вогонь швидко перейшов на моє приміщення. Я взявся за відра, заліз на горище свого сараю, а там уже все в диму – не можу я загасити. І оце під час цього всього сусід мені кричить, мовляв «не викликай пожежників». Ну а як їх не викликати, якщо вже все горить: і мій курник, і його сарай.
Викликали ми пожежну, приїхали рятувальники. Та сусіди (в курнику яких почалося займання) закрили свої ворота і пожежну машину в двір не пустили, тому пожежникам довелося гасити полум’я через паркан. Сусіди з відрами прибігли, але теж зайти з того боку не можуть, бо вони закрились. Ці свідчення відображено у звіті пожежного інспектора, який приїхав на місце пожежі наступного після надзвичайної ситуації дня. Вона написала акт про пожежу, звіт про пожежу. У звіті вона зазначила той факт, що вони не пустили пожежний автомобіль, для гасіння пожежі, а також те, що на ранок територія навколо курника була прибрана, як наслідок, встановити причину пожежі неможливо.
Тут ще важливо, що мій сарай є в генплані, а їх курника нема, бо вони його збудували як капітальну споруду, але не зареєстрували. Також про те, як все відбулось розказували люди у своїх показаннях, які збирав дільничний поліцейський, але ці записи всі зникли. Зять моїх сусідів працює в поліції.
Наступного дня я пішов у поліцію, аби написати заяву. Утім у мене її не прийняли ні того дня, ні на другий день… Лише коли я звернувся напряму до начальника місцевої поліції і він дав відповідну команду — мою заяву прийняли. Потім були проблеми з тим, аби визнати мене потерпілим, я знову пішов до начальника, і лише тоді мені надали відповідну довідку. Відкрили кримінальну справу.
За роки, що минули, змінилося 4 слідчі. Поки при посаді був старий начальник поліції мені не могли дати акт про причину пожежі. Наскільки я знаю, на даний момент не пожежники головні у розслідуванні пожежі, а поліцейські. І вони повинні дати оцей акт про причину пожежі. Необхідний мені документ я отримав лише тоді, коли начальник поліції змінився. В цьому акті чітко написано, що вони (сусіди) порушили норми. За основу поліцейськими були взяті висновки з акту пожежного інспектора.
Також я ініціював створення комісії, до якої увійшла слідча, представник ДСНС, начальник архітектурно-будівельного відділу міськради, а голова комісії був перший заступник міського голови. В акті вони чітко написали, що курник побудований з порушенням архітектурно-будівельних, санітарних, пожежних норм і що його немає в генеральному плані і що рекомендується його перенести в інше місце. Цей акт затвердив міський голова.
Маючи всі ці документи ми подали в суд. Утім, я промахнувся і обрав недосвідчену адвокатку, яка наробила помилок: вона подала кримінальний позов у кримінальній справі, а потрібно було подавати цивільний позов. Загалом історія з нею завершилась тим, що сусіди її перекупили і вона почала працювати проти мене.
В сукупності всіх цих помилок та недопрацювань, я програв перший суд. Мене зобов’язали виплатити 15 тисяч гривень за оплату послуг адвоката сторони відповідача, тобто мого сусіда.
Я все оплатив і подав повторний позов.» — розповідає історію зі своєї точки зору Олексій Васечко.
Самойленко Володимир, сусід Олексія Васечко, в свою чергу зазначає, що ситуація відбувалась дещо інакше, та розповідає свою версію подій.
«У мене, в моєму курнику, сталася пожежа. Коли кури закричали, я швидко кинувся туди – дим йшов з мого курника. Я побіг за відрами, кричу жінці, що горимо, щоб вона несла воду. Як на зло, тоді у нас були проблеми з водним тиском – нам не вистачало власних сил, аби впоратися з пожежею. Сусіди… оцей Льоша сидів посміхався, зуби скалив, ніякої допомоги від них не було. Ніякої.
До мене підбіг наш сусід Андрій, почав під’єднувати воду, але в нас нічого не вийшло, бо напір води дуже слабкий. Я почав кричати зятю та доньці, щоб вони викликали пожежників. Якось нам вдалося загасити мій курятник. Я отримав опіки, був в шоковому стані, мої діти почали мені допомагати, забрали мене з місця пожежі.
Потім, коли приїхали пожежники мій сусід почав давати свідчення пожежникам і городив відверті дурниці: мовляв я пожежну машину не пустив у свої ворота. Як я можу пустити чи не пустити ? Мене навіть там не було, бо ж мене діти забрали, це по-перше. По-друге, у мене в дворі була купа людей, може тому вони й не могли заїхати. Та і навіщо пожежній машині відкриті ворота ? У них є свої правила, вони не можуть під’їжджати до полум’я. Тим паче, коли вони приїхали, горіло вже у нього, а не у мене, то до чого ж тут мій двір?
Минув майже рік і він (сусід Олексій) почав діяти: запросив комісію, адвоката. Понаписував що-попало в своєму позові: мовляв, вони зверталися до мене, аби я допоміг. Але ніхто до мене не підходив, ніхто! Якби ж він просто мирно до мене підійшов, аби мирно це вирішити, я б допоміг, але нічого цього не було.
Єдина моя зустріч з ним була, коли я почав робити свій курятник і він підійшов до мене і в нас сталася бійка. Добре, що син був поряд, то він розборонив нас.
Я зрозумів, що відбувається і що запланував мій сусід, лише коли мене вперше викликали в суд. Я почав дуже переживати з цього приводу. Випадково зустрівся з жінкою, випадково зовсім. Розповів їй ситуацію, а вона мені каже: «Чому ви переймаєтесь, вам нема чому переживати ви тут нічого не зробили, причина пожежі не встановлена, його сарай побудований на межі». Сказала, мовляв, що вона допоможе. Отак ми познайомились з цією жінкою, вона зараз мій адвокат. І от вона сказала, що нам на засідання суду навіть не обов’язково ходити.
Коли закінчився попередній судовий процес, то йому присудили, що він має оплатити мені послуги мого адвоката. Він програв цей суд, бо там нема за що зачепитися. Отак все відбувається насправді. В його позові – одна брехня» — так все відбувалось зі слів Володимира Самойленко.
Справедливості заради варто зазначити, що в розповіді Володимира Самойленка про момент із пожежним автомобілем і подвір’ям – деякі нестиковки.
То ж де тут справедливість, і хто насправді має нести покарання за те, що відбулось з господарчими приміщеннями двох сусідів ? Це визначить суд.
Спілкувалась Таліна Тарасенко
